<
«Золотий гомін» Павло Тичина

Вірш «Золотий гомін» Павло Тичина

1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд
Loading...
388 переглядів
388 переглядів
[uptolike]

Вiрш «Золотий гомін» Павла Тичини

Над Києвом — золотий гомін.
І голуби, і сонце!
Внизу —
Дніпро торкає струни…

Предки.
Предки встали із могил;
Пішли по місту.
Предки жертви сонцю приносять —
І того золотий гомін.
Ах той гомін!..
За ним не чути, що друг твій каже,
Від нього грози, пролітаючи над містом, плачуть, —
Бо їх не помічають.

Гомін золотий!

Уночі,
Як Чумацький шлях сріблисту куряву простеле,
Розчини вікно, послухай:
Слухай:
Десь в небі плинуть ріки,
Потужні ріки дзвону Лаври і Софії!..
Човни золотії
Із сивої-сивої Давнини причалюють,
Човни золотії.

…З хрестом,
Опромінений,
Ласкою Божою в серце зранений
Входить Андрій Первозванний.
Ступає на гори
Благословенні будьте, гори, і ти, ріко мутная!
І засміялись гори,
Зазеленіли…
І ріка мутная сповнилася сонця і блакиті —
Торкнула струни…

Уночі
Як Чумацький Шлях срібну куряву ростеле,
Вийди на Дніпро!
…Над Сивоусим небесними ланами Бог проходить,
Бог засіває.
Падають
Зерна
Кришталевої музики.
З глибин Вічності падають зерна
В душу.
І там, у храмі душі,
Над яким у неосяжній високості в’ються голуби-молитви,
Там,
У повнозгучнім храмі акордами розцвітають,
Натхненними, як очі предків!

Він був мов жрець сп’янілий від молитви —
Наш Київ, —
Який моливсь за всю Вкраїну —
Прекрасний Київ.

— буря!

Стихійно очі він розкрив —
І всі сміються як вино…

— блиск!
— жах!

Розвивши ясні короговки
(І всі сміються як вино),
Вогнем схопився Київ
У творчий високості!

здрастуй! здрастуй! — сиплеться з очей.
Тисячі очей…
Раптом тиша: хтось говорить.
слава! — з тичячі грудей.
Голуби.
То Україну
За всі роки неслави благословляв хрестом
Опромінений
Ласкою Божою в серце зранений
Андрій Первозванний.
І засміялись гори,
Зазеленіли…

Але ж два чорних гроба.
Один світлий.
І навкруг
Каліки.
Повзають, гугнявять, руки простягають
(О, які скорчені пальці!) —
Дайте їм, дайте!
Їсти їм дайте — хай звіра в собі не плекають, —
Дайте.
Повзають, гугнявять, сонце проклинають,
Сонце і Христа!

Проходять:
бідні, багаті, горді, молоді, закохані в хмари й музику —
Проходять:
Чорній птах — у нього очі-пазурі!
Чорній птах із гнілих закутків душі,
Із поля бою прилетів.
Кряче.
О, бездушний пташе!
Чи це не ти розп’яття душі людської
Століття довбав?
Століття.
Чи не ти виймав живим очі,
Із серця віру.
Чого ж тобі тепер треба
В години радості і сміху?
Чого ж тобі треба тепер, о, бездушний пташе?

Говори!

Чорнокрилля на голуби й сонце —
Чорнокрилля.

— Брате мій, пам’ятаєш дні весни на світанню волі?
З тобою обнявшись, ходили ми по братніх стежках,
Славили сонце!
А у всіх тоді (навіть у травинки) сміялись сльози…

— Не пам’ятаю. Одійди.

— Любий мій, чом ти не смієшся, чом не радієш?
Це ж я, твій брат, до тебе по-рідному промовляю, —
Невже ж ти не впізнав?

— Відступись! Уб’ю!

Чорний птах,
Чорний птах кряче.
І навкруг
Каліки.
В години радості і сміху
Хто їх поставив на коліна?
Хто простягнуть сказав їм руку,
Який безумний бог — в години радості і сміху?
Предки з жахом одвернулись.

виростем! — сказали тополі.
бризнем піснями! — сказали квіти.
розіллємось — сказав Дніпро.
Тополі, квіти і Дніпро.

Дзвенить, дзвенить, дзвенить
І б’ється на шматки…
— Чи то не золоті дререла скресають під землю?
Леліє він, ласкавіє,
Тремтить неначе сон…
— Чи то не самоцвіти ростуть в глибинах гір?

виростем! — сказали.
розіллємось! — Дніпро.

Зоряного ранку припади вухом до землі —
…ідуть
То десь із сел і хуторців ідуть до Києва —
Шляхами, стежками, обніжками.
І б’ються в їх серця у такт
— ідуть! ідуть! —
Дзвенять немов сонця у такт
— ідуть! ідуть! —
Там над шляхами, стежками, обніжками.
Ідуть!
І всі сміються як вино:
І всі співають як вино:
Я — дужий народ.
Я молодий!
Вслухався я в твій гомін золотий —
І от почув.
Дививсь я в твої очі —
І от побачив.
Гори каміння, що на груди мої навалили,
Я так легенько скинув —
Мов пух…

Я — невгасимий Огонь Прекрасний,
Одвічний Дух.
Вітай же нас ти з сонцем, голубами.
Я дужий народ! — з сонцем, голубами.
Вітай нас рідними піснями!
Я — молодий!
Молодий!

Аналiз вiрша «Золотий гомін» Павла Тичини

Поема «Золотий гомін» Павла Тичини, як ніякий інший твір, характеризує не тільки відчуття письменника про часи боротьби за українську незалежність, але і почуття цілого народу. 1917 рік є дуже особливим для всього українського, частиною якого письменник себе усвідомлював. Справа в тому, що саме цього року Центральна рада Української Народної Республіки проголосила незалежність української держави, що стало епохальною віхою в житті всього народу.

Говорячи про настрій твору, то він однозначно радісний та піднесений. Ліричний герой уособлює в собі того громадянина та патріота, що довго чекав на момент, коли його Батьківщина стане незалежною. Герой розділяє загальнонародну радість, але й не забуває, що небезпека досі нависає над головою України.

Письменник не говорить прямо, що є загрозою, але в образі чорного птаха можна прослідкувати колишню імперію, пазурі якої міцно тримали волелюбний народ. Письменник застерігає, що не варто забувати про нещодавній полон, навіть коли воля є такою п’янкою та манливою.

Описуючи радісний момент, письменник звертає увагу на багато образів з минулого, які асоціюються у нього з українською державністю. До прикладу, образ Андрія Первозванного, що поставив хрест, який й до нині символізує собою одвічну столицю України – місто Київ. В пориві національної радості Тичина висловлює радість й за інші народи, що також звільнились й стали вільними володарями своєї землі.

Слухати аудіокнигу «Золотий гомін» Павла Тичини:

Читайте також усі 👉 Вірші Павла Тичини 👈 на нашому книжковому сайті Книгого.


Ми НЕ розповсюджуємо книгу (файли) безкоштовно для скачки, оскільки це порушує Авторське право. Наш сайт носить виключно інформативний характер, де читачі можуть ознайомитися цікавим описом книги від нашого сайту, з анотацією від видавництва, відгуками та цитатами з книжки. Для того щоб отримати книгу, ми пропонуємо пропонуємо вам список посилань інтернет-магазинів для того, щоб ви змогли купити, слухати читання книги (аудіокнигу в mp3 (мп3)), завантажити / скачати або читати онлайн повну версію книги «Золотий гомін» Павла Тичини та насолоджуватися нею.

Як правило, на сайтах-партнерах ви зможете знайти такі формати книги «Золотий гомін» Павла Тичини: fb2 (фб2), txt (тхт), rtf (ртф), epub (епаб), pdf (пдф) українською мовою, які підійдуть на такі пристрої як - електронна книга, телефон на Андроїд (android), айфон, ПК (комп'ютер), айпад.

Якщо ви є правовласником книги «Золотий гомін» Павла Тичини і бажаєте, щоб ми видалили її з нашого книжкового сайту, будь ласка, напишіть нам на пошту abuse.knigi@gmail.com і ми в найкоротші терміни її видалимо.

Рекомендації

Відгуки на вірш «Золотий гомін» Павла Тичини

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *