Вірш «Осінній день» Ліна Костенко

Вірш «Осінній день» Ліни Костенко присвячено тій порі року, коли природа починає готуватись до зими, але спершу ще встигає порадувати людей яскравими барвами. Осінь прекрасна на початку, коли дерева ще не скинули листя, а погода не зіпсувалась остаточно, бо під дощем не так вже й приємно знаходитись, а оцінити красу навколо неможливо – зливи всю її змивають.

Осіння пора зазвичай асоціюється зі смутком, бо доводиться прощатись з літом, яке було таким зеленим, теплим, прекрасним, насиченим, щедрим на події і приємні емоції. Та навіть така сумна осінь варта того, щоб її оспівували поети, бо є у ній свій шарм. От і улюблена українська поетеса не оминає увагою цю пору року, оспівуючи її у рядках свого віршованого твору.

Ліна Василівна ставить собі за мету донести до читачів головну думку про те, що будь-яке літо колись закінчується – як в природі, так і в людському житті. І до цього потрібно бути готовим, сприймати це як частину життя, бо так воно влаштоване, а змінити закони природи людина не в силах.

Відчуття смутку від неминучої зміни пори року підкреслюється кількома образами. Наприклад, останніх айстр, які «горілиць зайшлися болем», і коником, який «плаче серед трав». І хоч це лиш один осінній день, а скільки в ньому почуттів і переживань. Читаючи його, занурюєшся в осінь, якою б не була погода за вікном…

Читайте також усі 👉 Вірші Ліни Костенко 👈 на нашому книжковому сайті Книгого.