Вірш «Мова (Як парость виноградної лози)» Максим Рильський

Українська культура пройшла довгий шлях від заборон, засуджень та гонінь до визнання. Синонімічно до неї, таким же тернистим був шлях української мови, що пройшла через численні заборони з боку різних держав та в різні часи. Проте, її невмирущість доводить вірш «Мова (Як парость виноградної лози)» Максима Рильського, що був поборником та палким прихильником своєї рідної мови. Вірш можна сміливо віднести до громадянської лірики, адже письменник пише не просто про те, чому українська мова – це прекрасно, але й про те, що не варто користуватись щодня, пам’ятаючи, якою ціною вона дісталась сучасникам в спадок від предків.

Мова – скарб. Ця фраза є лейтмотивом історії, який Рильський відстоює, адже навіть використання імперативів, себто наказових слів, говорить про його рішучість та впевненість. Попри це текст сповнений ніжності, властивої для письменника, з якою він говорить про мову, яку кохає, якою захоплюється та яку поважає. Він порівнює її з океаном, адже вони однаково могутні, сильні та прекрасні.

Якщо в глибині океану ховаються сотні таємниць, то в мові є тисячі слів, що можуть надихати, зворушувати та закохувати в себе. Плеяда почуттів, яку відчує ліричний герой до своєї мови, неймовірна, адже він вбачає в ній стільки відтінків прекрасного, що цим неможливо не захопитись.

Хто, як не письменник, може знати краще про проблеми в мові? На це питання Рильський відповідає своїм твором, що підштовхує до того, аби взяти в руки словник. Останній цікаво описується епітетами «теплий як», а не «сумне провалля». Власне, епітетами автор намагається показати, якою прекрасною є мова, в той час як метафори передають всю її глибинність та багатозначність. В уособленнях мова постає живою людиною, що є персоніфікованим образом всієї української нації.

Тут ви можете слухати читання онлайн вірш “Мова (Як парость виноградної лози)” Максима Рильського українською мовою абсолютно безкоштовно.