Василь Шкляр

Василь Миколайович Шкляр – письменник, що за життя став одним з найвідоміших та найпоширеніших творців, з всієї плеяди авторів української літератури на пострадянському просторі. Окрім письменництва, займає активну громадську позицію. В свій час навіть очолював політичну партію. Його твори перекладені на чималу кількість мов, зокрема вірменську, російську, болгарську, шведську та інші.

Біографія

Свій життєвий шлях Василь Шкляр почав 10 червня 1951 року в селі Ганжівка, що на Черкащині. В ньому ж пішов в початкову школу, проте повністю закінчив шкільну освіту в Звенигородці, куди переїхала його сім’я. Після закінчення школи зі срібною медаллю зміг вступити до Київського університету на філологічний факультет.

Після інциденту на другому курсі Шкляра майже вигнали з університету, проте йому вдалося цього уникнути шляхом тимчасового переїзду до Вірменії. Але в 1973 році він повертається в Київ, де закінчує Київський університет. За своє життя Шкляр змінив чимало професій: від журналіста та письменника до редактора і члена політичної партії.

Літератор був одружений двічі. Від першого шлюбу залишилась донька Наталя. Вона довгий час жила в США, проте нині переїхала в Україну. Другою дружиною стала Валентина Миколаївна, яка за професією є журналістом.

Літературна кар’єра

Писати літературні твори Шкляр почав не одразу. Спочатку після закінчення університету він працював журналістом. Вже згодом він починає писати перші літературні праці, які в 1970-80-их роках виходять в загальних збірках під назвами «Перший сніг», «Живиця» та «Де твій Остап, Соломіє?».

Перші твори були в більшості спрямовані на дитячу аудиторію, як до прикладу, збірка «Шовкова нитка». Хоч і в 1978 році автор входить в Спілку письменників України, але його романи так і не набули великої популярності, і його приписували до літераторів-початківців. Основними жанрами в роботі письменника стали романи, оповідання та дитяча література. Проте чималу долю відомості автор отримав за переклади українською мовою іноземної літератури.

Літературну славу автор завойовує лишу в 1999 році з виходом роману «Ключ». Книга отримує низку нагород, а також буде неодноразово перевидана різними видавництвами. Це був перший твір після того, як в 1990 році Шкляр відійшов від літературної кар’єри. В цей час він повертається до журналістики, перериваючи на певний час хронологію своєї творчості. Вже з проголошенням незалежності письменник повертається до творчої діяльності.

Нагороди

За свою довгу кар’єру письменника неодноразово номінували на різноманітні премії та нагороди. З головних можна згадати: «Золоте перо», «Коронація слова», Національна премія України імені Тараса Шевченка. Хоча це далеко не повний їх список. З останньою пов’язаний курйоз, тому що Василь Шкляр відмовився від отримання цієї премії через тодішнього очільника Міністерства освіти і науки – Дмитра Табачника.

Одна з кращих книг письменника – «Залишенець. Чорний ворон», була екранізована в 2019 році в фільмі «Чорний ворон». Сценаристом був Тарас Антипович, а сам Шкляр також прийняв участь в зйомках.

Підсумовуючи, Василь Миколайович Шкляр – непересічна особистість в україномовному літературному просторі. Пройшовши складний та тернистий шлях, він став одним з метрів нової української літератури. Читати онлайн книги Василя Шкляра або слухати їх в форматі аудіокниг ви зможете за допомогою нашого ресурсу електронник книг безкоштовно. Також ви можете скачати всі книги Василя Шкляра без реєстрації в таких форматах, як: fb2 (фб2), txt (тхт), epub (епаб), rtf (РТФ).