«Я тебе намріяла» Світлана Талан

«Я тебе намріяла» — глибокий, болісно-чесний роман Світлана Талан, у якому особиста трагедія жінки переплітається з трагедією цілої країни, а любов постає не як казка, а як виборене право на життя після втрат.

У центрі сюжету — Вероніка. Її світ руйнується одразу з кількох боків:
повномасштабна війна 2022 року, вимушена евакуація з Луганщини, важкий діагноз і зрада чоловіка, який іде одразу після операції. Залишившись наодинці з болем — фізичним і душевним — Вероніка змушена вчитися жити заново, вже без опори, без дому, без ілюзій.

Вона їде до Києва з твердою обіцянкою самій собі: більше не кохати. Не довіряти. Не впускати нікого близько. Бо надто дорого коштувала віра раніше.
Та випадкова зустріч з Іваном на Володимирській гірці порушує цей крихкий баланс. Між двома зламаними, втомленими людьми народжується зв’язок — тихий, обережний, майже нереальний. Але доля не поспішає дарувати щастя просто так. Вона випробовує, змушує чекати, сумніватися, втрачати і знову сподіватися.

Цей роман — не про ідеальне кохання.
Він про самотність, страх, тілесний біль, травму війни, вимушене переселення, про те, як важко не зламатися, коли здається, що життя вже все сказало. І водночас — про надію, яка вперто живе всередині, навіть коли їй не віриш.

Світлана Талан пише без пафосу, але так, що кожна сторінка болить. У тексті багато життєвої правди, спостережень, притч, внутрішніх монологів, у яких легко впізнати себе. Тут є і туга за рідним краєм, і гнів, і втома, і світлі миті, коли здається: може, ще не пізно.

«Я тебе намріяла» — це книга, яку читають серцем.
Вона не обіцяє легких відповідей, але дає щось важливіше — відчуття, що твій біль почутий, що навіть після війни, втрат і зради можна знову навчитися мріяти.

Це роман для тих, хто пережив, чекав, втрачав — і все ж не перестав вірити.