Вірш «Вишеньки» Леся Українка

Природа – не тільки невід’ємна складова життя людини, але й одвічний натхненник для творчих людей. Вірш «Вишеньки» Лесі Українки – це лише доводить, демонструючи чудовий ліричний твір. Письменниця в своїй творчості неодноразово зверталась до краси природи, якій і присвячувала свої твори. Цей не став виключенням, адже розповідав про красу вишневого саду та вдячність, що має мати кожна людина, яка хоче до неї доторкнутись.

Вірш можна назвати діалогом між природою та людиною, адже авторка звертається до кожного читача, просячи, аби той не обривав ще не спілі вишеньки. Цю тезу можна сприймати як метафору, суть якої полягає в тому, аби люди не втручались у природні процеси, шануючи її та милуючись її красою. Дари природи – це не те, що дістається людині задарма, але й філософія поводження з ними. Людина та природа мають жити в гармонії, що стає лейтмотивом історії.

Попри свій повчальний характер, поезія не позбавлена художньої краси. Мова йде про згадані метафори, та пестливі слова, які наповнюють твір. За їх допомогою, авторка передає ті відчуття, що сповнюють її душу, коли вона споглядає за красою світу. Велика кількість риторичних звернень та навіть окликів свідчить про стурбованість Українки тим, як бездумно та сліпо, люди порушують природний спокій, навіть не намагаючись зупинитись, та поглянути на ту красу, що їх оточує.

Читайте також усі 👉 Вірші Лесі Українки 👈 на нашому книжковому сайті Книгого.

Тут ви можете слухати читання онлайн вірш “Вишеньки” Лесі Українки українською мовою абсолютно безкоштовно.