Вірш «Вітер віє-повіває» Тарас Шевченко

Українська літературна творчість має багато іпостасей, зокрема в пейзажній ліриці. Вона надихає і сьогодні, адже людей, що жили століття тому, оточувала та сама прекрасна українська природа. В цьому можна переконатись, читаючи вірш «Вітер віє-повіває» Тараса Шевченка, що заклав між рядків свого твору численні символи.

Невеликий розмір всього тексту не робить його менш величним, адже письменник є Кобзарем української літератури, що вмів словом передати те, що відчували сотні тисяч людей, які жили в Україні. На долю останньої випало чимало горя, про яке також розповідає Шевченко.

В центрі ліричного твору – хрестоматійний герой шевченківської прози, а саме старий кобзар, що грає на кобзі. Цей образ проходить наскрізною лінією через більшість творів письменника і ця поезія не стала виключенням. Кобзар в творі глибоко сумний, адже його серце охопила туга, бо сидить він на могилі тих, хто колись боровся за суспільну волю та щастя.

Тужливі думки ліричного героя розкриваються читачеві на фоні широкого степу, що теж є образом. Він уособлює в собі волелюбність народу, що схожий до вітру, який гуляє широким полем своєї країни. Згадана могила – ціна, яку платить кожен народ в своїй боротьбі за волю, а такі, як кобзар, є тією безцінною пам’яттю, яку ніхто не має право забути.

Систему символів Шевченка підкріплюють використані ним художні засоби. Мова йде як про епітети, так і про уособлення, зокрема вітру, якому автор надає людських рис. Також варто згадати порівняння та повтори, що наближують текст до народної пісні, які зазвичай і співали Кобзарі. Все це складається в велику картину української історії, яку письменник зміг передати через кожному зрозумілі образи та символи.

Читайте також усі 👉 Вірші Тараса Шевченка 👈 на нашому книжковому сайті Книгого.

Тут ви можете слухати читання онлайн вірш “Вітер віє-повіває” Тараса Шевченка українською мовою абсолютно безкоштовно.