«Великі сподівання (великі надії)» Чарльз Діккенс

Книга «Великі сподівання (Великі надії)» Чарльза Діккенса вийшла друком у 1860 році і відноситься до зрілого періоду творчості автора. Тим, хто знає біографію письменника, стане зрозуміло, що у творі є елементи автобіографічності.

У романі автор протиставляє порожнє життя багатих джентльменів і скромність простих трудівників, а його головний герой не може знайти собі місця у суспільстві, де важливими є гроші, а не душевне багатство особистості. Цікаво, що Діккенс спершу хотів зробити фінал твору трагічним, оскільки весь сюжет до такого вів, але не наважився розчарувати своїх читачів, знаючи їх уподобання.

У центрі сюжету знаходиться Піп (Філіп Пірріп), якому 7 років, а його батьки вже померли. Він часто відвідує їх могилу, втікаючи з дому, де його виховують старша сестра та її чоловік.

Характер у сестри важкий, вона може побити не лише молодшого брата, а й власного чоловіка. А Джо, який працює ковалем, настільки добрий, що терпить таку поведінку дружини. Одного вечора, коли Піп в черговий раз пішов на цвинтар, він зустрів там каторжника-втікача, який попросив у нього їжі. Щоправда, спершу чоловік хлопчика добряче налякав, але юний герой все ж приніс йому поїсти, нічого не сказавши дорослим вдома.

Майже у цей же час Піп знайомиться з дівчинкою Естеллою, донькою міс Гевішем. Вона видається йому дуже гарною, але надто вже зверхньою. Та спілкуватись діти починають, і через деякий час Піп навіть закохується у Естеллу. Трохи подорослішавши, він сподівається на заручини з нею, але не все так просто…