«В утробі хижака» Ярина Вовк

В утробі хижака — приквел до роману «Не плач, моя красуне» і водночас самостійна, напружена історія про шлях у саме серце зла.

У центрі роману — Михайліна Хижняк, спершу студентка факультету клінічної психології, а згодом кримінальна психологиня МВС. Її перша справа починається ще в університеті, коли серія жорстоких убивств сколихує навчальний заклад. Для Михайліни це не абстрактне розслідування: одна з жертв була її подругою. Особистий біль змушує дівчину зануритися в аналіз психіки злочинця, вивчення механізмів насильства та формування патологічної свідомості.

Минуть роки — і Михайліна повертається до схожого жаху вже як фахівчиня. В Україні з’являється серійний убивця, який залишає біля тіл дівчат відрізане волосся — моторошний символ приниження й контролю. Слідство заходить у глухий кут, і саме тоді до справи залучають Михайліну. Скепсис колег, тиск системи й недовіра до молодої жінки лише підсилюють напругу.

Ключовим стає її тандем із керівником розслідування Мирославом Зорею. Разом вони вибудовують психологічний портрет злочинця, крок за кроком наближаючись до істини. Роман розгортається у двох часових лініях, показуючи не лише розвиток справи, а й становлення самої Михайліни — від вразливої студентки до фахівчині, яка здатна дивитися в очі хижакові.

«В утробі хижака» — це не просто детектив про пошук убивці. Це психологічно насичена історія про природу зла, ціну емпатії та небезпечну межу між розумінням і зануренням у темряву. Книга тримає в напрузі до фіналу й залишає після себе відчуття важкої, але чесної розмови про людську психіку.