«Сирітський потяг» Крістіна Бейкер Клайн

Книга “Сирітський потяг” – прониклива драма про тих, кого доля нещадно кидає на смітник життя – про безбатченків. Крістіна Бейкер Клайн пропонує читачам зануритися в історію Північної Америки кінця XIX – початку XX століття та разом з маленькими сиротами пройти крізь усі кола пекла в цьому жорстокому світі.

Починаючи читати роман “Сирітський потяг”, знайомишся з головними героями, дуже цікавими та різноплановими – сімнадцятирічною неформалкою Моллі та дев’яносторічною заможною леді Вівіан. Різниця у сімдесят три роки не завадила їм стати душевними друзями. Їх об’єднує одна деталь – вони обидві є сиротами з глибокого дитинства.

Моллі потрапила до розкішного будинку Вівіан випадково – її направили до жінки на виправні роботи після здійснення крадіжки. Розбираючи разом з дівчиною старі шухляди, Вівіан поринає у свої спогади, вперше за все життя вивільняючи душу. Перед читачем розкривається жахлива історія майже сторічної давнини, коли маленьку ірландську дівчинку посадили до так званого сирітського потягу й відправили назустріч випробуванням долі.

У книзі “Сирітський потяг” Крістіна Бейкер Клайн розкриває страшну правду, як розпоряджалися життям безбатченків у часи процвітаючого фермерства. З середини дев’ятнадцятого сторіччя країною курсували страшні потяги, що перевозили сиріт-емігрантів з усього світу до їхніх нових сімей. Тільки це були не люблячі батьки, а розважливі фермери, які шукали серед знедолених дітлахів безкоштовну робочу силу.

Приниження, грубість та поневіряння, що пережила Вівіан, відбилися біллю в серці Моллі, життя якої теж було несолодким. Так вони знайшли одне одного: Моллі стала для Вівіан віконцем у минуле, стара жінка для дівчини – світлом у майбутнє, надією, що все жахливе нарешті закінчиться.

Соціальні проблеми, що спіткали Америку в минулому, є не менш гострими і сьогодні. Цю книгу варто скачати й прочитати, щоб побачити, якими є сподівання та страждання дітей-сиріт, наскільки вони є вразливими у світі бруду, жорстокості й байдужості. Проте, незважаючи на цю моторошну реальність, від роману віє теплотою та надією, душевним спокоєм, що огортає твір саме тоді, коли напруження вже готове сягнути своєї межі.