Вірш «Спинюся я і довго буду слухать» Ліна Костенко

Вірш «Спинюся я і довго буду слухать» Ліна Костенко подарує читачам передчуття осені, яке виникає, коли літо закінчується, дні потроху стають коротшими, а вечори – прохолоднішими. У цьому поетичному творі лише 9 рядків, але як багато змісту та емоцій в них вкладено.

Вже з першого ж слова твір підштовхує читача зупинитись, стишити свій безкінечний біг і просто звернути увагу на те, що відбувається навколо, побачити красу, яка завжди поруч, але її чомусь так рідко помічають. Письменниця впевнена, що кожній людині потрібні такі миті тиші, коли вона може просто прислухатись до природи і відчути себе її частинкою – хай маленькою, та все ж невід’ємною.

У вірші описується пора року, коли серпень вже готується завершити літо і передати «владу» осені, яка невпинно наближається. Але спекотні дні ще нагадують про себе задухою над Дніпром і цікавими запахами, які бувають тільки у такий період. Природа відчуває, що зміни вже не за горами, тому і верби хиляться додолу, і квіти втрачають свої яскраві барви, і перекотиполе мчиться землею, намагаючись ухопити літечко за «хвіст»…

Людина, яка не навчиться милуватись природою і насолоджуватись її красою, втратить дуже багато. А щоб цього не сталось, талановиті поети, такі як Ліна Костенко, створюють прекрасну поезію, намагаючись з допомогою слів передати те, що бачать очима і відчувають серцем.

Читайте також усі 👉 Вірші Ліни Костенко 👈 на нашому книжковому сайті Книгого.