«Пильнуй її» Жан-Батіст Андреа

🌟1986 рік. Старий скульптор Мікеланджело «Мімо» Віталіані оселяється в монастирі, втрачаючи сили й пам’ять. Єдине, що він «пильнує» й досі — останню власну роботу: таємничу й бентежну скульптуру. Коли відомий митець готується віддати Богу найціннішу частину себе, він занурюється у спогади, аби нарешті розповісти правду свого життя.

1916 рік, П’єтра д’Альба, сонячні плато Італії. Хлопчина Мімо народився бідним, його батько рано помер, а складнощі й глуминошкі юродства зробили його «не таким» від самого дитинства. Мати лишила його в навчання каменярю–скульптору—жорстокому майстрові, який бачив у хлопчику хіба що сміховисько. Та руки самого Мімо, мов від Бога, видряпували з каменю образи, що зачаровували кожного.

У той же час донька могутньої родини Орсіні, Віола, зростає під покровом генуезького палацу. У неї є все — але замало волі. Віола мріє стати льотчицею, творити власну долю, а не грати роль милої спадкоємиці. Столітні традиції, втім, не залишають їй багато вибору: її віддають під опіку шляху шлюбу і позбавляють свободи польоту.

Одного дня долі Мімо й Віоли перетинаються: від першого погляду вони розуміють, що створені один для одного. Проте їхнє кохання не мало жодних шансів стати звичайним — бідняцький каменяр і аристократка–олімпійка? Усе, що їх поєднує, — потужний потяг та відчайдушне бажання творити на своєму шляху. Мімо виривається з кам’яної майстерні, мстячи вчителеві й рушає в світ. Він стає відомим скульптором, співпрацює з режимом Муссоліні, працює над пам’ятниками фашистам і Ватиканом. Його роботи викликають суперечливі почуття — від захвату до огиди, адже кожен, хто дивиться на скульптуру «голою душею», відчуває страх і захват одночасно. Віола ж мусить боротися з упередженнями, втрачаючи ілюзії про «світлий час» для жінок. Її власні плани — стати льотчицею, боронити рідне небо від бомбардувань — розбиваються об сувору реальність фашистської Італії, де жінка має мовчати й лишатися «у тіні».

Попри соціальні кордони та політичні катаклізми, Мімо і Віола не можуть жити один без одного. Кожен камінь, кожна деталь їхніх скульптур обертається спільним шепотом: «Що важливіше — честь чи любов? Слава чи збережене серце?» Вони переходять через бурю фашизму, війни, страждань і розчарувань. Та попри все Мімо виплавляє з холодного мармуру обличчя Віоли так, що камінь знову дихає; Віола, хоч змушена одягнути чорну вуаль «слухняної аристократки», шепоче молитви до вітру, аби той поніс її думки вільно над Італією.

У монастирі, аж до останніх днів, Мімо «пильнує» власну статую: нашець, якого одночасно бояться й шанують. Кожен, хто її побачив, «не вийшов звідти колишнім». Чому? Адже вона не зовсім «погана» і не зовсім «добра», а радше втілення тихієї правди: «У кожному камені приховано серце, а в кожній людині — темнота й світло».

🌟 Чому варто купити й читати «Пильнуй її»

• Нагороджений майстерний сюжет
  – Гонкурівська премія 2023: це визнання найвищого французького літературного уряду.
  – Жанрове поєднання: від історичної драми в епоху фашизму до глибокої психологічної притчі про релігію, мистецтво й свободу вибору.
• Глибока драматургія героїв
  – Мімо: бідний і незграбний хлопець, який стає генієм каменя, а потім — болісно розкаюється за ті тіні, що відбилися в його роботах.
  – Віола Орсіні: незалежна й запальна дівчина, яка змушена підкоритися «благородним» кресленням родинної честі. Кожен крок цих двох наче графіті на стіні історії: одне слово — «любов», інше — «жертва».
• Яскраві історичні краєвиди
  – Від сонячних терас П’єтра д’Альби й генуезького палацу до Рима й Палермо в добу Муссоліні. Мармурові кав’ярні, де обговорюють чистоту раси, й затишні монастирські кельї, де лунає тільки шепіт сповіді.
• Магічна естетика скульптури
  – Книга розкриває, як народжується образ із непіддатливої маси каменю: від вибору мармуру до останнього штриха, що дарує мармурові «друге дихання».
  – Статую, яку «пильнує» Мімо, вже називають «загадкою століття»: кожна лінія, кожний погляд поглинають глядача й перетворюють його на жертву власних емоцій.
• Тематика свободи й творчості
  – Книга ставить запитання: «Що дорожче: слава, якщо вона здобута зрадою, чи збережене кохання?»
  – Показує, як фашистський режим прагне «відкинути жінок і митців у тінь», але не розуміє: «Чи можна піти в тінь, коли твоя душа прагне світла?»

🎯 Для кого це актуально

• Шанувальники історичної прози: ви поринете в Італію 1920–40-х, відчуєте пульс фашистського Риму та аромат розпеченого мармуру.
• Поціновувачі глибоких психологічних романів: персонажі, що змінюються в кожному розділі, ідеали, які не дають забути про себе навіть у холодному мармурі.
• Любителі сильних жіночих образів: Віола, котра мріє про небо, а замість облітає вії чужини під полонуючим поглядом «батьківського прокляття».
• Ті, хто цінує красу в деталях: опис техніки скульптора, вибору мармуру, розкриття «душі каменю» — усе це ніби запах старої майстерні, у якому витає пил і відчуття безсмертя.

«Пильнуй її» — це роман, що сплітає долю двох непересічних талантів: каменяра, який втілює красу, й аристократки, що бореться за своє право літати. У цій історії кожен прочитаний абзац — як удар молотка по мармуровій плиті: гучний, безжальний і неймовірно витончений.

Подаруйте собі цю книгу — і вирушайте разом із Мімо в останню подорож крізь пам’ять і долю, де кожна скульптура розповідає свою, неповторну історію.