«Очима Клоуна» Гайнріх Бьолль

Ганс Шнір — двадцятисемирічний клоун із заможної протестантської родини. Він не належить до жодної конфесії, заробляє гастрольними виступами та ставиться до свого ремесла як до серйозного мистецтва. Його пантоміми вимагають бездоганної точності: варто помилитися — і публіка сміятиметься вже не з образу, а з самого виконавця. Після невдалого виступу Ганс повертається до своєї квартири в Бонні. Він травмував коліно, майже втратив роботу й залишився без грошей. Алкоголь, меланхолія та напади мігрені лише погіршують його становище. Однак головною причиною відчаю стає Марі — кохана жінка, яка залишила його, щоб одружитися з католиком Цюпфнером і жити відповідно до вимог релігійного середовища.

Зовнішні події роману вкладаються в один вечір. Залишившись на самоті, Ганс телефонує рідним, колишнім знайомим і представникам католицького кола, сподіваючись отримати гроші, підтримку або хоча б співчуття. Розмови постійно переходять у спогади, з яких складається історія його життя: дитинство за часів нацизму, втрата близької людини під час війни, відчуження від батьків, вибір професії та непрості стосунки з Марі. Ганс надто добре бачить фальш навколо себе. Люди, які колись підтримували нацистський режим, тепер називають себе гуманістами й захисниками демократії. Заможні родичі охоче розмірковують про відповідальність, але не поспішають допомагати. Релігійні діячі говорять про любов і мораль, проте більше переймаються пристойністю, конфесійними правилами та офіційним статусом стосунків.

Клоунська маска стає для героя способом говорити правду. Як блазень, Ганс може називати речі своїми іменами, помічати те, до чого інші давно пристосувалися, і висміювати суспільні умовності. Та сам він далеко не бездоганний: буває егоїстичним, образливим, надміру залежним від Марі й захопленим власними стражданнями. Читачеві доводиться постійно балансувати між співчуттям до героя та роздратуванням через його поведінку. Саме ця неоднозначність надає роману сили. Ганс Шнір — водночас проникливий викривач лицемірства, самотній митець і людина, яка не вміє впоратися з утратою. Його внутрішні монологи, саркастичні спостереження й телефонні розмови створюють напружену сповідь, у якій гумор нерозривно поєднаний із болем.

«Очима клоуна» варто придбати шанувальникам психологічної класики, соціальної сатири й суперечливих героїв. Роман порушує питання, що не втратили актуальності: чи достатньо змінити правильні гасла, щоб стати моральною людиною, скільки коштує відмова пристосовуватися і чи здатне суспільство почути правду, коли її промовляє той, кого воно звикло вважати блазнем. Це гостра, дотепна й гірка книжка, яка не залишає читача байдужим.