«На вулиці Солоній» Ія Морела

Вулиця Солона розташована в передмісті біля річки Самари. Вона живе голосами людей, гавкотом собак, кумканням жаб і шумом місцевого металургійного заводу. Тут кілька поколінь мешканців обробляють землю, тримають худобу, виховують дітей, сваряться через дрібниці й обов’язково миряться. Родинні історії переплітаються з вуличними легендами, а кожна сім’я має власну версію оповіді про козака Веклича, якого вважають засновником Солоній і своїм далеким предком.

У цьому кумедному й трохи загадковому світі живе семирічна Сявка — кучерява, допитлива та спостережлива дівчинка. Її найкращий друг Тюба такий невгамовний, що поруч із ним навіть звичайний день не може минути спокійно. Разом вони ховаються від дорослих у старій ванні, відкривають пепсі-магазин, рятують уявних привидів, вигадують страшні історії, засновують лицарські ордени та знаходять пригоди там, де дорослі бачать лише подвір’я й господарський непотріб. Сявка й Тюба не просто бешкетують. Вони уважно спостерігають за сусідами та родичами, намагаючись зрозуміти дивну логіку дорослого світу. Поступово діти стикаються з відповідальністю, несправедливістю, соромом і необхідністю розрізняти добре та погане. Їхні перші моральні потрясіння не руйнують світле звучання роману, але додають пригодам психологічної глибини.

Авторка наголошує, що на Солоній немає злих людей. Є галасливі, мовчазні, скандальні, дивакуваті й беззахисні. Кожен має власну історію, слабкості та спосіб виявляти любов. Дорослі можуть сварити дітей за розбиті коліна, зламані дерева чи повалений паркан, але все одно нагодують, вилікують і дадуть відчути, що від них ніхто не відвернеться.

В основі книжки лежать родинні оповідки, які Ія Морела чула протягом багатьох років, хоча авторка не називає роман цілком автобіографічним. Саме тому вулиця Солона відчувається справжньою: її мешканці не виконують зручних сюжетних ролей, а живуть, сперечаються, старіють і передають власні легенди наступним поколінням.

У читацьких відгуках роман називають щемким, сонячним і дуже смішним, відзначають теплоту, тонкі психологічні спостереження та відчуття безпеки. За настроєм книжку порівнюють із «Тореадорами з Васюківки» та «Пригодами Тома Сойєра», однак вона має власний український колорит і впізнавану атмосферу придніпровського передмістя.

«На вулиці Солоній» варто придбати тим, хто шукає добру сучасну українську прозу, любить історії про дитячу дружбу й хоче ненадовго повернутися у світ нескінченних канікул. Це книжка, після якої згадуються власний двір, розбиті коліна, давні друзі та відчуття, що колись ми вже були щасливі — просто могли про це забути.