«На руках» Ольга Сокол-Торська

Чи варто шукати щастя за кордоном, якщо відчуваєш, що рідна країна тебе не цінує? Це питання є особливо болючим для сучасної молоді, яка відчуває неабиякий потенціал. Українська письменниця Ольга Сокол-Торська, розмірковуючи над проблемою еміграції, створила надзвичайно проникливу й повчальну повість “На руках”.

Починаючи читати книгу, стикаєшся з жахливою картиною – засмучений батько відносить трирічну донечку-інваліда у дитячий притулок. Пройдуть роки, і маленька Надія, яка забрала надію у своїх батьків, перетвориться на талановиту й відому художницю, картини якої будуть продаватися за тисячі доларів.

А зараз – це безпорадне дитя, яке, так і не навчившись ходити, відразу опинилося в інвалідному візку. Чи є це вироком на все життя? Мудра вихователька притулку вклала в серце Надійки чимало життєвої мудрості, і дівчинка твердо вирішила боротися за своє щастя.

Богуслав, єдиний друг хворої дівчинки, який провів з нею все дитинство у притулку, прикипів до лагідної Надії всім серцем. Подорослішавши, молоді люди вирішили одружитися, бо свої почуття вони перевірили вже давно. І тут перед закоханими постала дилема: чи їхати їм за кордон – до ліпшого життя, де цінують талановитих людей і розкриваються більш райдужні перспективи?

Ольга Сокол-Торська запрошує читачів поміркувати разом з головною героїнею книги “На руках” щодо географії пошуку щастя. Серце Надії не може залишити рідний край, який розкрив її здібності й твердо поставив на ноги навіть попри нелегке й самотнє дитинство після зради батьків.

Проте Богуслав, який взяв у свої мужні руки турботу про тендітну дівчину, є непохитним: треба сміливо дивитися вперед і ставати ковалем свого щастя, продираючись крізь несправедливість нашого життя. І найкращий варіант – поїхати у благополучну Америку. Щоб дізнатися, яким шляхом піде Надія, варто скачати й прочитати до кінця цю хвилюючу книгу.

Повість “На руках” – це намагання авторки пояснити, що рухає людиною, коли вона здійснює життєвий вибір, прагнення привести свої думки, почуття й відчуття до однієї стрункої системи, щоб не загубитися в хаосі оточення.