«Дитина, яка малювала тіні» Оріана Рамунно

«Дитина, яка малювала тіні» — подія, що розгортається в Аушвіці напередодні Різдва 1943 року. У морози сніг, у блоці смерті — таємниця. Знаменитого криміналіста Гуго Фішера викликають із Берліна, бо в нацистському таборі виявили труп лікаря, пов’язаного з експериментами над близнюками. Нібито нещасний випадок, але щось тут не сходиться.

Гуго Фішер — талановитий, але залежний від морфіну детектив, з таємним неприйняттям до Ґітлера, змушений тримати це в собі. Йому доручено розслідувати загибель доктора Брауна, чия робота викликала страх і підозру навіть серед нацистів. У таборі Аушвіц, серед жаху й шпигунства, Фішер знайомиться з малим Йоелем — єврейським хлопчиком, який знайшов тіло і, що неймовірно, намалював сцену злочину. Його здібність запам’ятовувати деталі через малюнок допомагає розплутати загадку, але водночас підсилює атмосферу безнадійності навколо.

Загроза надто велика для слова — злочини, експерименти, брехня замішані на люті. Між Гуго і Йоелем народжується незвична дружба, яка, здається, може запалити промінь людяності навіть у найтемніших куточках табору.

Чому варто читати

• Гострий детектив в умовах абсолютного жаху — коли з’являється смерть, її не розслідувати — неможливо. А тут — ще й війна й тиранія.
• Психологізм і внутрішній конфлікт героя — Фішер не ідеальний: залежність, хвороба, страх, але й бажання правди. Це робить його живим.
• Малюнки — інструмент правди — дитяча пам’ять, проявлена через простий малюнок, розкриває більше, ніж десятки свідчень.
• Дружба в пеклі — взаємини між детективом і хлопчиком приносять надію й людяність у світ, котрий здається непридатним для добра.

Це не просто книга — це відчуття, що навіть серед тіней є світло, і воно залишає слід. Якщо хочете історію, яка болюча, але не забувається — «Дитина, яка малювала тіні» — саме вона. Книгу варто придбати й прочитати.