«Діло діточе. Як наші предки були маленькими» Остап Українець, Катерина Дудка

Це книжка, яка відкриває двері в дитинство наших прабабусь і прадідусів — не абстрактне, а дуже живе, тепле, іноді суворе й зовсім не схоже на сучасне.

П’ятеро дітей народжуються в різних куточках України наприкінці ХІХ століття — на Гуцульщині, Поділлі, Поліссі, Полтавщині та Буковині. Вони ростуть у різних державах і серед різних етнічних груп, але проходять подібні етапи дорослішання: від перерізання пуповини до першої зачіски, від перших кроків до підліткових обрядів.

Ви дізнаєтесь, чому хлопчикам пуповину могли перерізати на сокирі, а дівчаткам — на гребінці; як священники обирали імена і чому іноді мусили поступатися через місцеві забобони; що означало «перерізати пута» для дитини, яка тільки почала ходити; навіщо вплітали у волосся стрічки й монети; чому подаровані черевики могли бути майже освідченням у коханні.

Книжка майстерно поєднує художню оповідь і етнографічні пояснення. Поряд із живими сценами дитячих ігор, колискових, гуцалок, примовок і перших спроб допомагати дорослим — короткі вставки, що розтлумачують значення обрядів і предметів: що таке «мозочок», «кукла», як виглядали солодощі минулого чи звідки взявся вислів «тримати свічку».

Особлива сила цієї книги в тому, що вона читається по-різному залежно від віку. Діти відкриють для себе дивовижний світ традицій і звичаїв, який звучить майже як казка. Дорослі ж упізнають у тексті голоси своїх бабусь, спогади про сільські свята, обрядові пісні й дитячі ігри, що передавалися з покоління в покоління.

Ілюстрації Катерини Дудки додають ще більше тепла: ніжні, стилізовані під старовинні малюнки, вони роблять історії відчутними й близькими.

Так, це не академічна енциклопедія про дитинство, а радше жива розповідь — мандрівка крізь звичаї, родинну пам’ять і регіональні особливості. І саме в цьому її принадність: книжка не перевантажує, а заохочує дізнаватися більше, ставити запитання й говорити з рідними.

«Діло діточе» — це можливість разом із дитиною пройти шлях від колиски до юності так, як його проходили наші предки. Книга, яка не лише навчає, а й зшиває покоління — ниткою пам’яті, традицій і спільної історії.