Читати онлайн «Життя було вчора» Дмитро Безверхній

Життя було вчора
Дмитро Безверхнiй


«Життя було вчора» – це збiрка оповiдань, така ж мiнлива, як i наше життя. Історii затишку й теплого усмiху переплiтаються iз зажуреними оповiдками та iронiчними новелами, персонажi котрих потрапляють у непередбачуванi, курйознi обставини, що iх наготувала доля для того, аби усвiдомити: життя – це те, що було з нами вчора, чи те, що чекае попереду.





Дмитро Безверхнiй

Життя було вчора





Велике прибирання



1

Сьогоднi Раiса почувала себе просто чудесно. Нарештi оклигала пiсля грипу, повернула втраченi сили. Готова до рiшучих дiй та змiн, бо ж саме це iй напророкували зiрки в гороскопi улюбленоi ранковоi телепередачi. Й вона не опиратиметься долi. Усе пройде вдало. Жiнка допила свою гiркувату каву й iз задумою походжала квартирою в пошуку iдей до тих от змiн.

«Ну звичайно ж! Велике весняне прибирання. – Мовила вона, iз палким азартом дивлячись на шафу з одягом. – Але не банальне. Бруднi вiкна, павутина в закутках почекають. Зробимо як… де то там, в Іспанii чи Італii… а може то Мексика, хоча навряд… коли викидають старий непотрiб. Але через вiкно небезпечно. Сходового майданчика цiлком вистачить. А потiм прийде Юрчик i ми разом усе знесемо до смiтникiв. Хоча нi, краще роздати бiдним. Якраз перед подругами похвалюся! Ох, яка ж я вигадниця», – тiшилася Раiса з самоi себе.

Вона дiстала з-пiд дивану старi дорожнi валiзи й почала туди скидати увесь непотрiб, що, причаiвсь на полицях, в шафах, кутках, коробках, скриньках ii захаращеного помешкання.

«Оселя стане свiтлiшою. Наповниться… як вони там в програмi казали… позитивною енергетикою, i змiни прийдуть самi собою. Ось закiнчу з цим i пiду куховарити. Зготую для Юрка розкiшну вечерю. Влаштуемо романтiк… Яка ж я, все таки, молодчинка!»


2

«Ще кiлька сходинок i вдома, – Юрiй важко зiтхав пiдiймаючись на сьомий поверх. Лiфт не працював, i вiн, добротний тiлом чолов’яга, мусив плести ноги брудними сходинками вгору, – бiсовi ремонтники, не можуть вчасно полагодити лiфт, а ти тут мучся. Сьогоднi явно день не iз найкращих. Шеф лютуе, виплати затримались, ще й та мала дурепа телефонуе цiлий день. Спершу нiжностi та лестощi, а тепер, мовляв, купи «дiамантик-шубу-хочу-в-ресторан-заправ-авто…» бо розповiм твоiй дружинi, що геть не всi блага успiшноi роботи йдуть у рiдний дiм.