Читати онлайн «Вітер з України» Павло Тичина

Вiтер з Украiни
Павло Тичина


«Вiтер з Украiни» Павла Тичини – поетична збiрка, у якiй поедналися громадянськi мотиви з романтичною настроевою лiрикою***. Свiтову славу авторовi принесли поетичнi збiрки «Сонячнi кларнети», «Замiсть сонетiв i октав», «В космiчному оркестрi», «Плуг», «Вiтер з Украiни», публiцистичнi видання «З минулого – в майбутне», «Читаю, думаю, нотую», поеми «Шабля Котовського», «Сковорода», «Похорон друга», «З щоденникових записiв». Павло Тичина – поет i перекладач, майстер украiнського символiзму, який створив свiй унiкальний поетичний стиль – кларнетизм.





Павло Тичина

«Вiтер з Украiни» (1924)





ВІТЕР З УКРАЇНИ


Нiкого так я не люблю,
як вiтра вiтровiння.

Чортiв вiтер! Проклятий вiтер!

Вiн замахнеться раз —
рев! свист! кружiння!
i вже в гаю торiшнiй лист —
як чортове насiння…

Або: упнеться в грузлую рiллю,
пiддасть вагонам волi —
ух, як стремлять вони по рельсах,
аж нагинаються тополi!..

Чортiв вiтер! Проклятий вiтер!

Сидить в Бенгалii Рабiндранат:
нема бунтарства в нас: людина з глини.
Регоче вiтер з Украiни,
вiтер з Украiни!

Крiзь скельця
Захiд мов з-за грат:
то похiд звiра, звiра чи людини? —
Регоче вiтер з Украiни,
вiтер з Украiни!

Чортiв вiтер! Проклятий вiтер!

Вiн корчувату голову з Днiпра:
не ждiть, пани, добра:
даремна гра!

Ax,

нiкого так я не люблю,
як вiтра вiтровiння,
його шляхи, його болiння
i землю,
землю свою.



18. IV 1923





ПЛАЧ ЯРОСЛАВНИ

І




Лiдi Папарук


Снiг. Снiжок.
На княжий теремок.
День i нiч круг нього ходить,
плаче голосок:
– Ой князю, князьочку,
чи ти за Дунаем?
чи ти на Дону?
Дай про себе вiсточку,
бо умру.
Прислухаеться княгиня – тiльки снiг,
тiльки снiг та снiжок,
та за полем та за лiсом
голод-голосок:
Батька вiйна!
Матерi 'ма!
Хто пооре, хто засiе?
– А-а!

Ой, яка пустеля.

Тут княгиня знов:
– Послужи ще ти, вiтрило,
вiтре-чорнобров!
Десь князь одступае
з жменькою княжат,—
одвертай од нього стрiли,
посилай назад.

Прислухаеться княгиня – а вiтру нема,
тiльки снiг та зима,
та за полем та за лiсом
чути голоса:

Ми тебе одвернем!
Ми тебе пошлем!

Будеш ти лежать, як князь твiй,—
каменем…

Ой, яка пустеля.