Читати онлайн «У сутінках часу» Валерій Фурса

У сутiнках часу
Валерiй Фурса


Вiктор цiлком випадково зустрiчаеться з представником iнопланетноi цивiлiзацii – факром на iм’я Бар. Мiж ними зав’язуеться мiцна дружба. Повертаючись на свою планету, Бар зi звичайного телевiзiйного пульта робить для Вiктора потужний генератор пси-поля, який дозволяе герою повiстi мандрувати iншими свiтами. При цьому кожна подорож тривае не бiльше п’яти хвилин у реальному, земному часi. Але ТАМ цей час розтягуеться на днi, тижнi i навiть мiсяцi…





Валерiй Фурса

У сутiнках часу





Роздiл 1


Мене звати Вiктор. Ім’я, як iм’я. Нiчим не краще, але й не гiрше за iншi. Воно походить вiд латинського слова «перемога». Можливо, саме тому я у ранньому дитинствi вважав себе переможцем. Я завжди i всюди намагався бути першим. І тому нерiдко ображався на долю, коли мене хтось обходив у навчаннi, в спортi чи в чомусь iншому. Таке й тепер iнодi трапляеться. Та з роками я навчився бiльш терпляче ставитись до успiхiв iнших людей.

Я й тепер iнколи бажаю бути першим. От тiльки на реалiзацiю цих прагнень витрачаю мiнiмум зусиль. У результатi – моi реальнi здобутки дуже далекi вiд вимрiяних i нафантазованих. Але це вже не так ображае. Бо ж не надто й старався…

Я – середньостатистична людина. Тому не буду забирати у вас час на ознайомлення з моiми фiзичними параметрами. Все одно, якщо менi колись i трапиться пройти бiля вас, особливоi уваги на мене ви не звернете. Моi знайомi i близькi вважають мене досить симпатичною людиною. Можливо, тому, що я дещо красивiший за мавпу? Я можу вiднести себе до категорii трудоголiкiв. Але саме до тiеi iх частини, кому так i не вдаеться повнiстю реалiзуватися в якiйсь конкретнiй справi. Я часто готовий безкорисливо допомагати своiм друзям i просто знайомим людям. Що нерiдко й роблю. Та окрiм сивого волосся на скронях у реальному життi це менi бiльше нiчого не дало.

Менi вже понад сорок рокiв. Вважай, бiльша частина життя позаду. А чогось iстотного у цьому життi я не тiльки не досягнув, але до певного моменту навiть i не бачив. Зрештою, як i переважна бiльшiсть iз нас.

Чому я повiв мову про випадок у нашому життi? Може саме тому, що все наше життя е не чим iншим, як цiлим ланцюжком випадковостей, випадкiв i подiй, якi можуть трапитись, а можуть i не вiдбутися.