Читати онлайн «Тиша в епоху галасу» Ерлінґ Каґґе

Тиша в епоху галасу
Ерлiнг Кагге


У теперiшньому гамiрному свiтi, переповненому метушнею, гаджетами та вiдсутнiстю часу для себе, тиша – справжня розкiш, якою треба вмiти користуватися. Норвезький дослiдник i мандрiвник Ерлiнг Кагге, який провiв чимало часу наодинцi з природою, упевнений: знайти безмовнiсть можна повсюди, навiть якщо ви житель найгаласливiшого мiста на Землi. Ви дiзнаетеся про види тишi, ii властивостi, навчитеся шукати ii тодi, коли нестерпно хочеться заховатись вiд шумноi дiйсностi. Книжка подаруе вам можливiсть дослiдити природу тишi, зрозумiти ii, вiдчути, полюбити й знаходити повсюди.





Ерлiнг Кагге

Тиша в епоху галасу



© Erling Kagge, Kagge Forlag, Norway, 2016

© Hemiro Ltd, видання украiнською мовою, 2017

© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», переклад i художне оформлення, 2017


* * *




Тиша в епоху галасу





І


Щоразу, коли я не можу пiти, пiднятися над свiтом чи вiдплисти подалi вiд нього, я вмiю вiдсторонитися вiд нього.

Навчитися цього вдалося не одразу. Лише коли я вперше зрозумiв, що маю якусь просто-таки первiсну потребу в тишi, то змiг розпочати ii пошуки – i там, глибоко пiд какофонiею транспортного шуму й думок, звукiв музики й рiзних технiчних пристроiв, айфонiв та снiгоочисникiв, спочивала вона, чекаючи на мене. Тиша.



Нещодавно я спробував переконати моiх трьох доньок, що в тишi прихованi всi таемницi свiту. Ми саме сидiли разом за кухонним столом, зiбравшись на недiльний обiд. Нинi нам нечасто випадае нагода попоiсти разом, адже всi iншi днi тижня зазвичай зайнятi купою рiзних справ. Недiльнi обiди стали единим прийомом iжi на тиждень, коли ми всi маемо вiльний час, аби просто посидiти й поспiлкуватися без зайвого поспiху.

Дiвчатка подивилися на мене скептично. Тиша – це ж нiщо, чи не так? Я ще навiть не встиг пояснити, яким чином тиша може бути другом i що вона дорожча за будь-яку iз сумочок вiд Марка Джейкобса, що iх доньки так прагнуть, як iхня думка сформувалася: тишу чудово мати напохватi, коли тобi сумно. Але в усiх iнших випадках вона геть нi до чого.

Сидячи там за обiднiм столом, я раптом згадав цiкавiсть, яку вони виявляли дiтьми. Як iх могло зацiкавити, що ховаеться за дверима. Їхнiй захват, коли вони дивилися на вимикач i просили мене «вiдкрити свiтло».