Читати онлайн «Ти мій бос?!» Анна Харламова

Глава 1

 «Пам'ятайте, що сказали древні римляни? Carpe diem.
      Лови день. Всі ми живемо тільки тут і зараз; значить, не можна упускати жодної миті.
    Хто знає, що трапиться завтра?
Сьогодні - це все, що у нас є».
      Даніела Стіл
 «Музика душі».

  ГЛАВА 1.

 
    «О, як же все і всі мене нервують», — думала Любов, протискуючись крізь натовп, божевільно танцюючих людей.
    Келихи дівчини були переповненими і от-от могли пролитись, якщо хтось ненароком її зачепить. Проте,… вона все ж таки, добралась майже до фінішу, а він був там, де знаходилась її «подружка»… тобто її друг Філіп. Так, так її любий блакитний друг. Саме він привів сьогодні її сюди, кажучи – «люба, ти повинна відірватись і забутись про того бовдура». І ось – вона тут… І все її нервує.
    Ще два кроки… і от простягнута рука Любові назустріч до Філіпа з келихом… Він теж тягне до неї руку… але якийсь недолугий, обернувшись, зачепив її і «Секс на пляжі» розлився на його бездоганно рожеву сорочку.
    — Ей! Що ти накоїла?! Недобачаєш? — він підняв очі з сорочки, яку намагався обтрусити від напою і завмер. Подальші слова застрягли у нього в горлі. Дивлячись на сексуальну білявку, яка сердито свердлила його поглядом, він мимоволі усміхнувся.
    — Ти чого шкіришся? Смішно?! Подивись, що ти накоїв! — насупившись, голосила вона, перекрикуючи голосну музику. — Купи собі окуляри, або… або краще повішай дзвіночок на шию, щоб було чути, коли ти преш, як той танк на людей.
    — Ну, вибач Красуне,… ти сама винна. — Зі смішком мовив хлопець.
    — Я? — Любов намагалась вхопити як найбільше повітря, але злість не давала цього робити. — Це ти не вмієш поводитись серед людей!
    Любов тримала на пів порожній келих і ще один повний, але… це було не надовго… Ще один такий же «короткозорий», як цей, що стоїть перед нею, - зіштовхнув їх і два напої остаточно вилились на хлопця в рожевій сорочці.
    Хлопець мимоволі в цьому хаосі довкола обійняв дівчину, яка просто впала в його руки. Її зелені очі мерехтіли у тьмяному світлі, а губи розтулились у подиві, які так і манили поцілувати їх.