Тощо
Іван Федорович Драч
Поет, кiносценарист, драматург, перекладач, мислитель, громадський дiяч, полiтик, лауреат Шевченкiвськоi премii i Державноi премii СРСР, Іван Драч (нар. 1936 р.) свого часу стрiмко увiрвався в лiтературу «шiстдесятникiв» i своею оригiнальною поезiею наробив чимало галасу. В кiнематографi саме за сценарiями Драча було створено низку справдi культових фiльмiв ? «Пропала грамота», «Криниця для спраглих», «Камiнний хрест». Його поезiю добре знають i люблять не тiльки в Украiнi, а й далеко за ii межами. У видавництвi «Фолiо» вийшли друком збiрка поетичних перекладiв i статей митця «Наближення» (2008) та збiрка поезiй «Сивим конем» (2011). До видання включено вiршi, написанi у 60?80-тi роки минулого столiття, а також поезii останнього часу, в яких чудово розкриваеться непересiчний талант поета.
Іван Драч
Тощо
Крила
(Новорiчна балада)
Через лiс-перелiс,
через море навкiс
Новий рiк для людей подарунки нiс:
Кому – шапку смушеву
кому – люльку дешеву
Кому – модернi кастети,
кому – фотоннi ракети,
Кому – солi до бараболi,
кому – три снопи вiтру в полi,
Кому – пушок на рило,
а дядьковi Кириловi – крила.
Був день як день, i раптом – непорядок,
Куфайку з-пiд лопаток – як ножем прошило.
Пробивши вату, заряхтiли радо,
На сонцi закипiли синi крила.
Голоднi небом, випростались туго,
Ковтали з неба сине мерехтiння,
А в дядька в серцi – туга,
А в дядька в серцi – тiнi.
(Кому – долю багряну,
кому – сонце з туману,
Кому – перса дiвочi,
кому – смерть серед ночi,
Щоб тебе доля побила,
а Кириловi, прости Господи, – крила.)
Жiнка голосила: «Люди як люди.
Їм доля маслом губи змастила.
Кому – валянки,
кому – мед од простуди,
Кому – жом у господу,
а цьому гаспиду,
прости Господи, – крила?!»
Так Кирило до тями брiв,
І, щоб мати якусь свободу,
Сокиру бруском задобрив,
І крила обтяв об колоду.
Та коли захлинались сичi,
Насмiхалися зорi з Кирила
І, пробивши сорочку вночi,
Знов кипiли пружинистi крила.
Та Кирило з сокирою жив,
На крилах навiть розжився —
Крилами хату вшив,
Крилами обгородився.
А тi крила розкрали поети,
Щоб iх муза була не безкрила,
На тi крила молились естети,
І снилося небо порубаним крилам.
Loading...
