Читати онлайн «Справи старого Арчі» Назарій Вівчарик

Справи старого Арчi
Назарiй Вiвчарик


У багатьох провiнцiйних мiстечках нашоi Батькiвщини часом кояться дивнi, а то й страшнi речi. Лiтньому капiтану мiлiцii Артуру Момоту та його молодшому колезi – старшому лейтенанту Сергiю Стрельчуку – доводиться розплутувати iсторii, шукаючи вбивць, грабiжникiв та iнших негiдникiв в одному з таких провiнцiйних мiст Украiни.





Назарiй Вiвчарик

Справи старого Арчi





Мiстичне самогубство


Якщо вдало пiдiбрати антидепресанти, то життя прекрасне, – мiркував капiтан мiлiцii Артур Момотов, заспокоюючи себе зранку темним нефiльтрованим пивом з вiзерунчатого вузького бокалу. Артур важив бiльше центнера. Бокал, у який не вмiщувалася навiть пiвлiтрова пляшка пива, весь ховався за товстими пальцями. Та й сьорбати пиво з нього м’ясистими губами було не надто зручно, але старий мiлiцiонер не мiг з ним розпрощатися. Вiн вважався його талiсманом. Бокал було здобуто пiд час однiеi блискучоi справи по захопленню контрабандистiв.

Артур сидiв у дворi свого будинку в плетеному крiслi i споглядав результати урагану, що пронiсся учора iхнiм мiстечком. Мiлiцiонер жив на вiддаленiй вiд центру вулицi, за якою починалися городи, а далi – старий занедбаний польський цвинтар. Туди й понiсся вчорашнiй шалений вiтрюган, ламаючи городину. Власне, смерч анiтрохи не здивував Артура. Вiн чекав чогось такого, що мало б добити його остаточно. Але поламана черешня i розбитi вiкна зi схiдноi частини будинку? Фiгня! Смерч не справив на нього належного ефекту.

Зараз Артур був чи то у вимушенiй вiдпустцi, чи то списаний зовсiм з роботи як непотрiб. Вiн не дуже в цьому хотiв розбиратися. Одне вiн знав напевно: до пенсii ще мае допрацювати пару рокiв, тож щось-таки з роботою мусить вирiшувати. Але це буде потiм, коли вляжеться ураган. Не на дворi, у його душi.

Задумливий сумний Артур вiдсьорбнув пива i зручнiше вмостився у крiслi. Те загрозливо зарипiло пiд його вагою. Пiдбiг, хрумаючи черговим хрущем, якi цьогорiч розлiталися не на жарт, коричневий бульдог. Арчi потрiпав у нього за вухом. Вiн жартома називав цей перiод в життi собаки «бiлковою дiетою». Мовляв, хоч у травнi менше грошей витратить на кiстки собацi. Он скiльки хрущiв.

Ген по той бiг огорожi – невисокоi сiтки, що роздiляла межу – копошилася червонощока сусiдка Наталка у синьому халатi.