Читати онлайн «Скеля червоного сонця» Дарина Гнатко

Скеля червоного сонця
Дарина Гнатко


Заборонений плiд завжди солодкий, як i заборонене кохання. Зажадати чоловiка власноi сестри… Чи ж могла уявити Феодося Тодорович, що ii серце охопить така пристрасть до красеня-сотника i що власна сестра стане перешкодою на шляху? Мирослава не хотiла втрачати свое кохання, але й Феодося не збиралася вiдступати. Того дня, на скелi, ii пальцi сталевим намистом зiмкнулися на шиi старшоi сестри. Мирослава прорекла, що нащадки Феодосii заплатять за ii грiх. Минатимуть роки, змiнятимуться епохи… А жiнки з роду Тодоровичiв будуть приходити на цю скелю, одна за одною, вiдчувши все, що вiдчула тодi Мирослава… Кому вдасться розiрвати замкнене коло давнього прокляття?





Дарина Гнатко

Скеля червоного сонця




Берег Днiпра, 1656 рiк

Промiння червонувате сонця, що повiльно сiдалося за сiрувато-блакитними водами Днiпра, блiдою мов кров’ю омивало сумне лице темноволосоi вродливоi жiнки, котра непорушливо сидiла на скелi, що круто вигиналася над водами рiчки. Чорнi очi задумливо вдивлялися в наче туманливi обриси рiчки, а струнке тiло у червоному кунтушi було нервовим та напруженим. Сотничиха Мирослава Скубiйша, вродлива та молода дружина сотника Пантелеймона Скубiя, була у цей передзахiдний час днини вгасаючоi невеселою, задумливою, навiть i зажурливою, i в очах ii, темних та глибоких, мов та найпiзнiша нiч, зачаiвся сум… А якою ж щасливою вона була ще декiлька мiсяцiв тому, якою радiсною, сяючою – молода дружина та мати чарiвного темночубого синочка, як кохала чоловiка свого – вiдчайного козака з вiйська гетьмана Богдана Хмельницького. Старша донька воеводи Зiньковецького, вона була викоханою татком дитиною, хоча, щоправда, вiд матерi любовi особливо нiколи не вбачала, та бiльш пестила двох старших братiв-близнюкiв, а тодi вже найменшу в родинi Зiньковецьких – рудоволосу дiвчинку, котра народилася на свiт, коли самiй Мирославi виповнилося сiм рочкiв.

Маля те Мирослава одразу не надто полюбила, можливо, через ревнощi до матерi, котра одразу ж чи не до божевiлля залюбила молодшу доньку.