Читати онлайн «Сад божественних пісень» Григорій Сковорода

Сад божественних пiсень. Афоризми
Григорiй Савич Сковорода


До книги увiйшла збiрка «Сад божественних пiсень» – неперевершенi вiршi Григорiя Савича Сковороди, самобутнього мислителя XVIII сторiччя, музиканта та педагога, родоначальника росiйськоi релiгiйноi фiлософii. Вислови Сковороди з рiзних його творiв здобули популярнiсть, з них складено чимало збiрок афоризмiв. Деякi влучнi афоризми, що вийшли з-пiд пера цiеi дивноi людини, також представлено на сторiнках цiеi книги. Твори, з яких складаеться «Сад божественних пiсень», можна назвати лiрико-фiлософським щоденником, на сторiнках якого вiдобразилися роздуми, настрiй, релiгiйний досвiд та прагнення Григорiя Сковороди. Фiлософ зауважував, що його «Сад» прорiс iз того зернятка, що посiяно Священним Писанням.





Григорiй Савич Сковорода

Сад божественних пiсень. Афоризми





Сад божественних пiсень





Пiсня 1-ша


Складена 1757 року на цю силу: «Блаженнi непорочнi в дорозi, що ходять законом Господнiм» [1 - Псалтир, CXIX – 1].

Боiтъся народ зiйти гнить у гроб
I впасти в жереб нещасний,
В якому вогонь незгасний.
А смерть е свята, зло певне стопта,
Зведе навiть вiйни в спокiй.
О смерть ця свята!
Коли совiсть в тебе чиста, не страшний Перун огнистий, нi!
Пекла вогнем вiн не палить,
А мае життя райське, хвалить.
Грiхи смерть народять – живу смерть наводять,
Iз смертi – ад; тлить душу глад.
О люта смерть та!
Блажен, о блажен, хто з перших пелен
Себе присвятив Христовi,
День-нiч в його мислить словi,
Взяв iгo благее, ярмо взяв легкее,
До того звик, до цього навик —
Це жереб святий!
Солодке це взнавши, впасти не зможеш в мирське й пропасти, нi!
В гopi й бiдi не скучить,
Hi меч, нi вогонь не розлучить —
Все сладiсть розводить, на серце не сходить,
Хiба тому, знати кому
Скус далось дорогий.