Читати онлайн «Промінь» Марина та Сергій Дяченко

Промiнь
Марина та Сергiй Дяченко


Свiти Марини та Сергiя Дяченкiв
Видавництво «Фолiо» з гордiстю презентуе нову довгоочiкувану книгу митцiв-фантастiв Марини та Сергiя Дяченкiв, першу за останнi шiсть рокiв.

Ця книга е найпершим, прем’ерним виданням цього твору украiнською мовою.

«Промiнь» – яскравий, захоплюючий та неоднозначний фiлософський роман.

Перед героями постають питання про сенс iснування, жертовнiсть, змагання та дорослiшання, i утримують увагу заiнтригованого читача до останньоi сторiнки.

Четверо пiдлiткiв змушенi зiграти у гру: якщо вони дадуть сенс життя кiльком поколiнням людей, що мандрують крiзь Всесвiт до Новоi Землi, то повернуть собi власний сенс життя, який було вiдiбрано. Тiльки з часом вони розумiють, що iхнi «пiддослiднi» – не комп’ютерна симуляцiя, i вони самi – фiгури у грi невiдомих могутнiх гравцiв, а переможець визначить майбутню долю людства.





Марина и Сергей Дяченко

Промiнь



© Марина та Сергiй Дяченки, 2019

© О. Негребецький, переклад украiнською, 2019

© Д. О. Чмуж, художне оформлення, 2019

© Видавництво «Фолiо», марка серii, 2017


* * *


ДЕНИС

У свiй тринадцятий день народження Денис, як завжди, вийшов погуляти з собакою, i, як завжди, спустив Джекi з повiдця на краю парку. Повiтря лежало, неначе вода в осiнньому ставку – шарами. У затiнках воно було прохолодне, але сонце грiло так нiжно i з такою iронiею, що Денис усмiхався, пiдставляючи йому лице.

На баскетбольному майданчику стукав м’ячем жилавий, високий чоловiк з ранньою сивиною: Денис уже бачив його тут, вiтався й був упевнений, що це просто сусiд, а хто ж iще? Коли Денис пiдiйшов, баскетболiст раптом кинув м’яча йому прямо в руки:

– З днем народження, Денисе.

– Дякую, – Денис трохи здивувався його обiзнаностi й кинув м’яч назад. Сусiд атакував кiльце, м’яч закрутився в сiтцi, як упiймана риба:

– У мене для тебе новини. Бачиш, твоя мати продала менi тебе.

Говорив вiн доброзичливо, буденно, ледь усмiхаючись i дивлячись в очi. У свiтi повно божевiльних, але сусiд-баскетболiст досi здавався Денисовi здоровим.

– Сподiваюся, дорого, – сказав Денис машинально й пошукав очима собаку: йому захотiлося негайно звiдси пiти. Тим бiльше, що нiкого, крiм нього й безумця, на майданчику в цю мить не було.

– Та не продешевила, – той i досi всмiхався.