Читати онлайн «Нескінченність не для слабаків. Книга про менеджерів, які хакнули систему держуправління» Юрій Голік

Нескiнченнiсть не для слабакiв. Книга про менеджерiв, якi хакнули систему держуправлiння
Юрiй Голик


Ця книга про менеджерiв екстра-класу, якi нiколи не прагнули потрапити на держслужбу, але з примхи долi стали управлiнцями i змусили систему давати фiзично вiдчутний результат.

Ця книга про кiлька тисяч втiлених проектiв i про те, як ми це зробили.

Ця книга про кожного з бiльш нiж декiлькох тисяч людеи?, завдяки яким усе стало можливим.

Це книга про те i про тих, у кого вии?шло. Ця книга про людей, яким не все одно.



У форматi PDF A4 збережений видавничий макет.





Нескiнченнiсть не для слабакiв.

Книга про менеджерiв, якi хакнули систему держуправлiння



© Ю. Ю. Голик, 2019

© В. М. Верховень, переклад украiнською, 2020

© Р. В. Бачков, художне оформлення, 2019


* * *




Замiсть переднього слова


Задум цiеi книги зародився давно, але з’явилась вона завдяки наполегливостi ii спiвавтора – Андрiя Чернiкова. За родом своеi дiяльностi вiн усi чотири роки спостерiгав за нашою роботою в Днiпропетровськiй облдержадмiнiстрацii. Багато чого з того, що ми втiлили у життя, вiн бачив на власнi очi, й пiд час процесу спiлкувався i з Валентином Резнiченком, i зi мною, i з членами нашоi Команди (звiсно, я знаю, що за нормами правопису це слово пишеться з маленькоi лiтери, але тут пишу з великоi – вона того варта), i з архiтекторами, i з багатьома iншими людьми, з ким ми, за його визнанням, зробили «over дохрiна» (цитую дослiвно) i точно бiльше, нiж будь-хто ще з ОДА в краiнi за всю iсторiю iх iснування.

Я певен, що подiлитися своiм досвiдом мусить кожен, хто взяв участь у державному управлiннi, досяг помiтних успiхiв i здатен складати з лiтер слова, зi слiв – речення, а з речень – тексти. Ми всi хочемо, щоб наша краiна змiнювалася, прогресувала i розвивалася. Пiдручникiв на цю тему не iснуе. Пророкiв теж. Але необхiдно i важливо систематизувати набутий досвiд i зробити його доступним для всiх.

Рiк тому, коли ми (вже вкотре) офiгiли вiд тупостi iснуючоi в держуправлiннi бюрократii (поставши перед якоюсь проблемою, яку врештi розв’язали в законний спосiб i в належнi термiни), я на однiй iз нарад пожартував: коли ми пiдемо з ОДА, я неодмiнно напишу книжку про наше перебування в нiй.