Читати онлайн «(Не)ідеальна для ловеласа» Тая Стрельцова

Глава 1

  — Ти ж це несерйозно, так? — скривився Ростислав, дивлячись на Едуарда.

  — Схоже, що я жартую? — відповів той, глянувши з-під лоба, і продовжив перекладати документи на столі.

  У кабінеті повисла тиша, яку порушував лише шелест паперу. Ростислав переглядався з Олександром, який, здається, був не менш спантеличеним, ніж він сам. Потім обоє синхронно перевели погляди на Едуарда, очікуючи, що він щось пояснить. Та німа сцена тривала і далі. Зрештою, не витримав уже Олександр:

  — Ні, я теж не розумію! Поясни, друже, як у тому квітнику серед тендітних ромашок можна було вибрати цю… пишну хризантему?!

  Едуард заплющив очі, хитнув головою, а потім відклав документи і глянув на шокованих друзів. Ці двоє дивились на нього так, ніби готові були накинутись з кулаками.

  — Коли вже зайшла мова про квіточки, то Віолетта означає «фіалка», якщо я нічого не плутаю, — підняв одну брову Єдуард. — Теж ніжна квітка…

  — Він знущається! — сказав Ростислав Олександрові, змахнувши руками.

  — Я знущаюсь? Ні, це ви знущаєтесь! Через тебе, — вказав пальцем у напрямку Ростислава, — вже третя секретарка звільнилась, а зараз ще й моя помічниця! А твоя ображена пасія, — перевів погляд на Олександра, — злила конфіденційну інформацію конкурентам, через що ми програли тендер! Та ви хоч уявляєте, що я цього разу вислухав від Лева перед його від’їздом?! Я думав, він махне рукою на дружбу і вижене мене разом з вами до бісової матері! — досить емоційно сказав Єдуард.

  — Братимемо надалі приклад з тебе, заводитимемо інтрижки з працівницями інших організацій, які є в нашому бізнес-центрі, — хмикнув Олександр.

  — А я все одно не розумію, чому саме ця Віолетта? Це покарання? — не міг заспокоїтись Ростислав.

  — Це я вибрав найстаршу кандидатку і з вищою освітою на вакансію. Все, як вимагав бос. Щоправда, досвіду в неї нема взагалі, тому припиняйте свою істерику — Лев її звільнить ще до закінчення випробувального терміну, — посміхнувся з хитринкою.

  — Ось воно що! — розплився в посмішці Ростислав. — Це не тільки нам покарання…

  — А ви думали, я просто так цю «крихітку» взяв на роботу? — показавши в повітрі кавички, посміхнувся Єдуард.

  — Щось мені підказує, що Лев її звільнив би, навіть якби вона й мала досвід роботи.