Читати онлайн «Моя особиста спокуса» Оксана Мрійченко

Глава 1.1

  Прохолодний літній день загортав місто в приємну свіжість, а в чистому повітрі вже відчувався невагомий присмак осені. Вероніка впевнено йшла тротуаром, який майже повністю ховався під густими кронами кленів. Літо закінчується. На календарі кінець серпня і на порозі вже стоїть осінь в сірому плащі туманів та дощів. Вероніка не любила холод і вологу мряку. Тому щоразу проводжала літо з сумом, який відгукувався в серці терпким ароматом пожовклого листя.

  Побачивши п’ятиповерхову офісну будівлю, за якою розташовувалася огороджена парканом територія, Вероніка зробила глибокий вдих. А потім підійшла до широких скляних дверей будівлі і зупинилася, кинувши погляд на своє відображення. Приталена сукня персикового кольору з круглим вирізом біля шиї закінчувалася трохи вище колін і гарно сиділа на стрункій дівочій фігурі. Верхня частина вбрання ховалася під коротким чорним жакетом. Грайливий вітер закрутив довге світло-каштанове волосся Вероніки шовковистими хвилями. Світло-карі очі дівчини були дуже серйозними, а найяскравішою складовою її макіяжу була помада ніжно-коралового відтінку. В чорних босоніжках на тонких підборах було не зовсім звично. Але Вероніка вміла носити таке взуття і розуміла, що воно найкраще пасує до ділового образу.

  Вероніка взялася за довгу вертикальну ручку скляних дверей і відчинила їх, опиняючись всередині будівлі. Праворуч від входу розташовувалися сходи та ліфт, а навпроти стояла стійка рецепції. За нею сиділа симпатична дівчина в легкій блузці м’ятного кольору. Вбрання гарно пасувало до сірих очей адміністраторки та її світлого хвилястого волосся, що ледь доходило до плечей. Вероніка прочитала на бейджі дівчини ім’я «Марія».

  — Вітаю в «Air Технолоджіс», — з посмішкою привіталася адміністраторка.

  — Добрий день, — кивнула їй Вероніка. — Я на співбесіду.

  — Вам на четвертий поверх, коридор ліворуч, — пояснила Марія. — Співбесіда проходить в конференц-залі, на дверях є табличка.

  Вероніка подякувала і рушила до ліфта. Простора темно-сіра кабіна швидко підняла дівчину на четвертий поверх. Вероніка легко знайшла потрібні двері, бо біля них утворилася маленька черга з двох дівчат. На вигляд їм обом було близько тридцяти. Мабуть, точно мають досвід роботи.