Читати онлайн «Моя норовлива полонянка» Альбіна Вишневська

Пролог

  Євгенія

  Дивлюсь на себе у дзеркальне відображення і не можу повірити в те, що саме сьогодні у мене день весілля. З нетерпінням на цей день чекала. І ось нарешті я одягнула білосніжну сукню, котра пасує до моєї зачіски. Моя подруга Інна гарно попрацювала, я ледь себе впізнала.

  - Донечко, ти просто красуня.

  До вітальні тихенько заходить батько. Повертаю голову у його бік та щасливо сміюсь.

  - Тату, я така щаслива! Я скоро стану дружиною найкращого чоловіка.

  - Так, красуне, ти сяєш, немов те літнє сонечко.

  Що це? Невже на очах у батька застигли сльози?

  - Ти так схожа на свою маму. Вона була також неперевершеною у день нашого весілля.

  - Тату, тільки не хвилюйся, бо тобі не можна.

  Я обіймаю найріднішу людину у цілому світі та зітхаю. Мами вже немає п'ять років, а він й досі не може її забути.

  - Я в нормі, просто трішки розчулився, побачивши тебе такою сяючою.

  - Так, тримай мій букет, а я візьму сумочку. Треба йти.

  Батько першим йде з квартири, а я наостанок посміхаюсь своєму відображенню у дзеркалі. Я вірю в те, що на мене чекає щасливе подружнє життя, бо Віктор чуйний, відповідальний, а головне - занадто відповідальний. Вже три місяці ми тісно спілкуємось, і я жодного разу не відчула з його боку негативу. А для мене це найголовніше. Та й моя закоханість у цього чоловіка просто безмежна.

  Біля багатоповерхового будинку стоять автівки, але мого білосніжного лімузину чомусь немає.

  - Тату, котра година?

  - Віктор телефонував, сказав, що чекатиме на нас на місці виїзної церемонії. Авто вже має бути.

  - Женька, яка ти гарна у цій сукні! - вигукує сусідка Оленка.

  - Дякую, мала.

  - А де твій наречений?!

  - А він чекає на мене на весільній локації.

  - Круто, бажаю щастя та чудового медового місяця.

  Я щиро засміялась і підморгнула веселій рудоволосій дівчинці з третього поверху.

  - Женю, твій святковий лімузин.

  Чую голос батька, дивлюсь на нього і не можу зрозуміти його стан. Враження, що він хвилюється більше за мене.

  - Йду, а ви з Інною їдьте на твоєму авто вперед.

  - Тримаєшся, квіточко? - поруч з'являється подруга та розглядає мене з ніг до голови.

  - Так, але враження, що починаю хвилюватись.

  - Дихай глибоко, фантазуй про першу шлюбну ніч та фєєричне святкування.