Читати онлайн «Мідний король» Марина та Сергій Дяченко

Мiдний король
Марина и Сергей Дяченко


Блукаюча Іскра #2
Якщо ти рiч i тебе кидають за борт як непотрiб – що робити? Змиритися та пiти на дно? Абож все-таки виплисти, вижити, пройти крiзь безлiч випробувань та небезпечних пригод? Чи можна пiзнати цей свiт, чи можна знайти в ньому друзiв та кохання? Чи допоможе тобi в цьому книга, написана чоловiком на iм'я Варан (тi, хто добре знайомi з творчiстю Дяченкiв, одразу здогадаються, про кого йде мова)? І головне – яку цiну варто заплатити Мiдному королю, щоб самому стати володарем? Новий роман-фентезi Марини та Сергiя Дяченкiв «Мiдний король» – це нова грань iхньоi творчостi, епiчна сага, сповнена битв, блукань i, головне, пошукiв сенсу життя.





Марина та Сергiй Дяченки

Мiдний король





Частина перша





Роздiл перший


Раннього вечора вiтрильне судно «Крилама» ввiйшло в прибережнi води порту Мiрте i стало на рейд, чекаючи митного огляду. Команда й пасажири, скiльки iх було, вибрались на палубу – не тiльки тому, що цього вимагали митнi правила Мiрте, але й затим, щоб подивитися на Лiтаюче Мiсто.

«Крилама» нахилилась, i вода з палуби струмочками потекла в море. З'юрмленi бiля лiвого борту пасажири готовi були кинутися за водою – вони ахали й охали, насiдали животами на загороду, тицяли пальцями, показуючи одне одному дивовижi; двi огряднi панi, що всю дорогу не виходили з каюти, спрагло вглядались у простерте перед ними диво. Сiм'я середнiх статкiв (мати, батько, четверо синiв), купець iз двома помiчниками, ремiсники-умiльцi, що зважилися шукати щастя на службi в Золотих, та iншi люди рiзних станiв, якi подорожували в каютах i в трюмi й багато ночей спали в гамаках i знемагали вiд безсоння на злежаних перинах, дивились на мiсто своеi мрii, мету подорожi, i багатьом займало дух.

Лiтаюче Мiсто линуло, не сягаючи землi. Тоненький серпанок оповив порт i припортовi райони, а над ними розкинулись бiрюзовi й рожевi арки мостiв, завмерли, грацiйно вигнувшись при злетi, тонкi стiни. Ажуровi будiвлi вивершувалися слiпучо-бiлими вежами, i гострi шпилi вели, мов пальцями, по тонкому шару хмар над мiстом. Тисячi суден стояли на рейдi, нiби зачарованi видовищем, нiби засумнiвавшись в останню мить: а чи гiднi вони, порослi черепашками, ввiйти в золотий порт Мiрте?

Матроси видирались якнайвище, бажаючи бiльше побачити.