Читати онлайн «Мавка. Лісова пісня» Леся Українка

Лiсова пiсня
Леся Украiнка


До видання увiйшли вибранi вiршi, поеми та драматичнi твори Лесi Украiнки (справжне iм’я Лариса Петрiвна Косач, 1871—1913) – генiальноi поетеси i драматурга, чиi твори стали класикою украiнськоi лiтератури. За словами М.Стельмаха, «колискою самобутньоi поезii й драматургii Лесi Украiнки були зеленi низиннi лiси Волинi, розвоем поезii i драматургii Лесi Украiнки стала вся наша планета сподiвань, бо до верхiв’я людського духу сягнуло нетлiнне слово творця!».





Леся Украiнка

ЛІСОВА ПІСНЯ





Спис дiячiв «Лiсовоi пiснi»



Пролог

«Той, що греблi рве».

Русалка.

Потерчата(двое).

Водяник.




Дiя I

Дядько Лев.

Перелесник.

Лукаш.

Пропасниця

Русалка.

(без мови).

Лiсовик.

Потерчата.

Мавка.

Куць.




Дiя II

Мати Лукашева.

Килина.

Лукаш.

Русалка.

Дядько Лев.

«Той, що в скалi сидить».

Мавка.

Русалка Польова.

Перелесник.




Дiя III

Мавка.

Хлопчик.

Лiсовик.

Лукаш.

Куць.

Дiти Килининi

Злиднi.

(без мови).

Мати Лукашева.

Доля.

Килина.

Перелесник.




Пролог


Старезний, густий, предковiчний лiс на Волинi. Посеред лiсу простора галява з плакучою березою i з великим прастарим дубом. Галява скраю переходить в куп’я та очерети, а в одному мiсцi в яро-зелену драговину – то береги лiсового озера, що утворилося з лiсового струмка. Струмок той вибiгае з гущавини лiсу, впадае в озеро, потiм, по другiм боцi озера, знов витiкае i губиться в хащах. Саме озеро – тиховоде, вкрите ряскою та лататтям, але з чистим плесом посерединi. Мiстина вся дика, таемнича, але не понура, – повна нiжноi, задумливоi полiськоi краси. Провесна. По узлiссi i на галявi зеленiе перший ряст i цвiтуть пролiски та сон-трава. Дерева ще безлистi, але вкритi бростю, що отот мае розкритись. На озерi туман то лежить пеленою, то хвилюе од вiтру, то розриваеться, одкриваючи блiдо-блакитну воду. В лiсi щось загомонiло, струмок зашумував, забринiв, i вкупi з його водами з лiсу вибiг «Той, що греблi рве» – молодий, дуже бiлявий, синьоокий, з буйними i разом плавкими рухами; одежа на йому мiниться барвами, вiд каламутно-жовтоi до ясно-блакитноi, i поблискуе гострими злотистими iскрами. Кинувшися з потока в озеро, вiн починае кружляти по плесi, хвилюючи його сонну воду; туман розбiгаеться, вода синiшае.