Читати онлайн «Кров кажана» Василь Шкляр

Кров кажана
Василь Шкляр


Таемнича мiстика, вiдверта еротика, божевiльна кримiнальна iсторiя… Анастасiя нiколи не була вiрна своему чоловiку, а невдовзi пiсля його загадковоi смертi отримала приголомшливу звiстку: ii призначення – народити для свiту диявола. Жiнка мало не збожеволiла, та ii коханець, отець Серафим, обiцяе не допустити до грiха. Але здаеться, нiби вiн у змовi з нечистою силою…





Василь Шкляр

Кров кажана



Обережно, ненормативна лексика!



* * *


Валентинi – con amore







Частина перша

Ідеальне вбивство





1


Того дня я принесла iз лiсу гада, а вночi загинув мiй чоловiк. Усе в цьому свiтi мае своi прикмети i передвiсники.

Не знаю, чи то була отруйна змiя, чи вуж, адже водянi вужi не мають жовтих «вушок», але досi тiло береться сиротами, коли згадаю, як, повернувшись додому, ще в холi розстебнула на сумцi блискавку i вгледiла скручену там гадюку. Нi, спершу я навiть подумала, що то пасочок вiд моеi вечiрньоi сукнi – вiн також iз темноi шкiри, округлий, завтовшки з великий чоловiчий палець, – та поки мiркувала, як вiн мiг там опинитися серед моеi спiдньоi бiлизни, «пасочок» пiдвiв плескату бридку голiвку i бризнув на мене двома крапельками отруйних очиць.

Я навiть не здужала заверещати, тiльки вiдсахнулася аж до стiни, прилипла до неi й зацiпенiла. Але погляд мiй так i прикипiв до гада, який вигрiв собi кубельце… на моему лiфчику й трусиках.

Невже йому подобаеться цей запах? Невже вiн вдихае його так само, як це робив ще годину тому мiй душпастир отець Серафим? Лiсова галявинка пахла осiннiми травами й стиглим листям лiщини, а вiн, пiсля всього, лiг горiлиць i поклав собi на обличчя моi лiловi трусики. Потiм, знов мене обцiловуючи i вилизуючи, сказав: «У тебе на сiдничках лишилися виiмки вiд лiскових горiшкiв. Я хочу iх розгладити».

Ось так i цей гад. Поводив своею хитрою голiвкою i знов опустив ii на те мiсце, де на лiловому едвабi пришерхла волога плямина. Вiд тiеi сумирностi мiй жах також скрутився калачиком, лишилася тiльки тривога. Я струсила iз себе зацiпенiння, навстiж вiдчинила дверi у холi, на верандi… i знов одсахнулася вбiк.