Читати онлайн «Край неляканих птахів» Микола Гончарук

Край неляканих птахiв
Микола Гончарук


Голова райдержадмiнiстрацii Олекса Дмитрович Кендюх випадково дiзнаеться вiд одного з впливових друзiв з облдержадмiнiстрацii про те, що в його районi Іван Борисович Кара збираеться провести виiзне засiдання обласноi державноi адмiнiстрацii, на котре буде запрошено голiв ще п’яти районiв. Як бувалий у бувальцях, керiвник району зразу зрозумiв, що запахло смаленим. Його знiматимуть з посади. Друг це пiдтверджуе. Але в плани Кендюха зовсiм не входило вiдсторонення вiд влади. Заручившись пiдтримкою вищого керiвництва областi, в обхiд губернатора, вiн таки утримуеться у владному крiслi. Але чи пiде це на користь району? Чи долинуть сюди свiжi вiтри перемiн? Чи змiниться життя на краще у далекiй сiльськiй глибинцi? Про це та багато iнше й розповiдаеться у повiстi «Край неляканих птахiв» Миколи Гончарука.





МИКОЛА ГОНЧАРУК

КРАЙ НЕЛЯКАНИХ ПТАХІВ





1


Час неквапом наближався до полудня. У приймальнi голови райдержадмiнiстрацii було тихо, мов у трунi: не дзеленчали настирливо телефони, не юрмились бiля дверей з табличкою «Голова районноi державноi адмiнiстрацii» численнi прохачi та скаржники. Навiть радiо, яке щодня без угаву про щось гомонiло, сьогоднi чомусь мовчало.

Може зiпсувався радiоприймач, а може його спересердя вимкнула прибиральниця. Треба зiзнатись, що за тiею таки водився такий грiшок.

Коли нiкого не було у примiщеннi райдержадмiнiстрацii, вона вiдчувала себе повноправною господаркою. Причому iй не потрiбно було нi телефонiв, нi гучного командирського голосу, що були атрибутами представникiв влади. Їй вистачало власного знаряддя – швабри та ганчiрки. А ще – кепського настрою.

Можливо, коли хтось по радiо теревенив про гарнi зарплати украiнцiв, вона спересердя й вимкнула приймач. Бо що-що, а брехню вона терпiти не могла. Зарплата у прибиральницi була найменшою. Та й ту останнiм часом видавали вряди-годи.

Цiкаво, що нi голова райдержадмiнiстрацii, нi секретарка, нi численнi вiдвiдувачi, яких у приймальнi керiвника району щодня топчеться стiльки, скiльки коней у табунi заможного господарства, не помiтив того, що радiо нiмуе.

За одним з трьох столiв, розташованих буквою «Т» сидiла секретарка Оля й наводила манiкюр на нiгтях пальцiв лiвоi руки.