Читати онлайн «Княгиня Острозька» Марія Ткачівська

Княгиня Острозька
Марiя Ткачiвська


Народившись, вона одразу стала найбагатшою спадкоемицею Речi Посполитоi. Єлизавета – майбутня княгиня Гальшка Острозька, донька Беати Косцелецькоi та покiйного князя Іллi Острозького. Про шлюб iз Гальшкою мрiяли представники найзаможнiших магнатських родiв. Їх манили краса та багатство Гальшки. Коли дiвчинi виповнилося тринадцять, ii опiкун, князь Василь Острозький, вирiшив одружити Гальшку iз князем Дмитром Сангушком. Беата противиться цьому шлюбовi – й зрештою Сангушко бере штурмом ii замок в Острозi й викрадае Гальшку. Молодi вiнчаються й тiкають до Богемii. Дiзнавшись про це, Беата рушае до короля Сигiзмунда Августа, благаючи його повернути юну княгиню. Усе це обернеться для Гальшки першим ударом долi. Бо щоб повернути ii, люди короля виконають ще одне таемне та страшне прохання Беати.





Марiя Ткачiвська

Княгиня Острозька








© Ткачiвська М. Р., 2021

© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», видання украiнською мовою, 2021

© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», художне оформлення, 2021









Пролог



Кракiв. Вавель. 1518 рiк

У високому срiбному канделябрi горiли свiчки. Їхне хитке полум’я вигиналося бiля прочиненого вiкна й кидало свiтло на пишне королiвське ложе. Воно м’яко освiтлювало два силуети, якi лежали один бiля одного, немов чужi. Погляд короля мiцно тримався якоiсь плямки на стелi, що нiяк не вiдпускала його. Король мовчав. Катажина поклала Сигiзмундовi І голову на плече i заплющила очi. «Чому вiн сьогоднi увесь час мовчить?» Їй хотiлося перепинити це дивне мовчання, що друзками надщербленого щастя впиналося iй у серце! Хiба вона, досi горда i непоступлива, не почне першою розмову i не скаже володаревi те, що розпинае ii груди вже котрий мiсяць?

«Тiк-так», – голосно поцокував годинник.

Катажина розплющила очi, поправила рукою пурпурову габу й зупинилася поглядом на тiй самiсiнькiй плямцi на стелi. Золото ii довгого волосся тонкими змiйками розповзлося по оголеному тiлi, шовкових ясиках, оксамитових ладанках та раменах ii володаря. По тих дужих раменах, якi мали тримати не тiльки Вавель та Кракiв, а й усе Польське королiвство та Литовське князiвство. Катажина закинула волосся назад, схилила голову на свiй тендiтний лiкоть i торкнулася пальчиком розпашiлоi щоки короля.