Читати онлайн «Кат» Даніель Коул

Кат
Данiель Коул


Детектив Емiлi Бакстер гадала, що поставила крапку в резонансному жорстокому вбивствi шiстьох людей. Але в Лондонi та Нью-Йорку один за одним вiдбуваються кривавi злочини. На тiлах жертв лишаються написи «Пiшак» або «Приманка». Емiлi розумiе, що у манiяка-лялькаря з’явився наслiдувач. Утiм цього разу вбивцi гинуть разом iз жертвами. У полiцii немае жодних зачiпок. На кожен крок Скотланд-Ярду та ФБР убивця вiдповiдае шквалом нових жертв. Та поступово Емiлi починае розумiти: той, хто смикае за ниточки жертв та вбивць, перебувае поруч. Занадто близько, щоб бути помiченим…





Данiель Коул

Кат



© Daniel Cole, 2018

© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», видання украiнською мовою, 2022

© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», переклад i художне оформлення, 2022


* * *


А що, як Бог iснуе?
А що, як iснуе рай?
А що, як iснуе пекло?
А що, як… просто припустiмо… ми
всi вже там?







Пролог


Середа, 6 сiчня 2016 року. 9:52

– Бога не iснуе. Це факт.

Старша iнспекторка-детектив Емiлi Бакстер дивилася на свое вiдображення у дзеркальному вiкнi кiмнати для допитiв й очiкувала якоiсь реакцii на цю непопулярну iстину вiд тих, хто ii пiдслуховував.

Нiчого.

Вона мала жахливий вигляд: не на тридцять п’ять рокiв, а на всi п’ятдесят. Їi верхню губу тримали вкупi товстi чорнi стiбки шва, якi натягувалися щоразу, коли вона говорила, i нагадували iй про те, що вона волiла б забути, як нове, так i старе. Подряпана шкiра на лобi вперто не хотiла гоiтися, поламанi пальцi скрiплювала липка стрiчка, а пiд ii вологим одягом ховався вiд людських очей iще десяток ушкоджень.

Бакстер iз демонстративно знудженим обличчям повернулася до двох чоловiкiв, що сидiли за столом навпроти неi. Нiхто з них не заговорив. Вона позiхнула й почала гратися зi своiм довгим темним волоссям, проводячи нечисленними робочими пальцями крiзь запорошенi пасма, що злиплися вiд триденноi дози сухого шампуню. Бакстер геть не обходило, що ii остання вiдповiдь явно образила спецагента Сiнклера – показного лисого американця, який тепер шкрябав щось на аркушi спецiального паперу для нотаток iз вигадливою «шапкою».

Еткiнс, координатор столичноi полiцii, не справляв жодного враження поряд iз дженджуристим iноземцем.