Читати онлайн «Інтронізація» Михайло Нечитайло

Інтронiзацiя
Михайло Нечитайло


Зарахування до Унiверситету космiчних зрушень означае не лише приректи себе на довiчне служiння людству, а й вiдректися вiд усього земного i стати Захисником. Історiя про чотирьох товаришiв, а можливо, суперникiв, якi ось-ось закiнчать унiверситет. Але йтиметься не лише про дружбу, адже вона завжди таiть у собi зраду i кохання, суперництво i взаемовиручку. Це iсторiя про те, як стають справжнiми профi, для яких обов’язок на першому мiсцi, а вже потiм – решта.





Михайло Нечитайло

Інтронiзацiя





І


Вони сидiли навпроти одне одного.

Це була карма.

Хоча, певно, карма не завжди е долею, iнодi просто прокляттям.

Тодi кожен, хто зараховувався до Унiверситету космiчних зрушень, назавжди позбувався своiх дотеперiшнiх iмен i освоював коротке та влучне, нiби пострiл, але щоби оригiнальне й навiки.

Вiн отримав Джо. Оригiнальнiстю навряд чи вирiзнялося. Потiшити могло хiба тим, що бiльше нiхто в найближчi тисячолiття його не отримае. Персональний первiсний i глибоко особистий код на всi вiки, що досяжнi в найближчiй перспективi. Такий закон.

Поряд були Летюк, Гвiам, Суррена, ще десяток однокурсникiв. Унiверситет космiчних зрушень – занадто пишна назва для закладу зi п’ятнадцятьма щорiчними випускниками на всю планету. Але бiльше планета не потребувала.

Десь столiття тому ядерний потенцiал людства сягнув параметрiв, що iз захисту перерiс у непотрiбнiсть. Технологii знищення ракет у першi долi злету лазерами космiчних установок сягнули того рiвня, коли ракети перестали бути носiями ядерних зарядiв, а перетворилися в рипучi пiдводи епохи кiнноi тяги, пiдвладнi й пiддатливi кожному кучеру навiть найзадрипанiшоi брички. Тож ядерний потенцiал вирiшили лiквiдувати. Пафосний порив транслювався по всiх каналах iнформацii, все кудись везлося, й стверджувалося, що на утилiзацiю.

Але насправдi було не так. Одному з генiiв прийшла на ум думка, що, так би мовити, утилiзованi ядернi заряди досить привабливо можна розмiстити на орбiтi, прилаштувавши на суперприскорювачi. Так учинила одна держава. Але ця преференцiя тривала недовго, бо вже незабаром уся орбiта кишiла зброею. Над кожним ледь видимим населеним пунктом у космосi висiла базука, готова пульнути, щоб через секунду мiсто перестало ним бути.