Читати онлайн «Гніздо» Володимир Єшкілєв

Гнiздо
Володимир Львович Єшкiлев


Сучасна гостросюжетна прозаФаренго #2
В другiй книзi епопеi «Фаренго» «Гнiздо» гiбридна гра могутнiх сил переходить у вiдкриту вiйну. І перемога в нiй криеться не у простуватiй солдатськiй стiйкостi i не в технiчнiй перевазi. Для перемоги потрiбно знайти гнiздо, а доки воно не знайдене, наповзатиме темрява. І буде пiднятий пил на мертвих планетах, i всi очевидностi та розрахунки будуть пiдданi сумнiвам, i в химерних мiсцях знайдуться не лише слiди невгасимоi ненавистi… А поки йдуть пошуки i руйнуються репутацii, серед космiчного металолому згасае кохання двох подружок i народжуеться полiтична iнтрига.





Володимир Єшкiлев

Гнiздо





Частина І

Цiлованi вогнем





1



Карантинна станцiя «Манджу-ІІ» на орбiтi планети Сельви (3КВ106:2), в системi зiрки Ахернар (Альфа Ерiдана)


26 квадрарiя 417 року Ери Вiдновлення

З висоти вiсiмсот кiлометрiв вирва пiвнiчного полярного урагану здавалась капелюхом велетенського старого гриба. Ураган бушував на Сельвi вже кiлька столiть. Його брат-близнюк – такий самий нестихаючий атмосферний вихор – кружляв над пiвденним полюсом планети. Штормовi вiтри вiд полярних ураганiв спускалися аж до шiстдесятих широт планети, а каравани хмар, народженi вихорами, iнодi добiгали до екватора. Вони несли до тропiкiв холоднi дощi, якi проливалися над неозорими болотами, що оточували Озеро Кларта i живили вологою екваторiальнi джунглi, яким планета була забов’язана своею загальноприйнятою назвою. Першопрохiдцi назвали ii Аль-Крансом, намагаючись таким чином увiчнити iм’я капiтана, корабель якого першим досягнув системи Ахернара. Проте та первiсна назва не прижилася. Тепер iм’ям героя-зорельотника називалися лише найвищi на Сельвi гори. За лiченi хвилини iхнi хребти i вулканiчнi кальдери мали з’явитись на оглядових екранах карантинноi станцii.

Ксенобiологовi Зак-Заку це видовище вже набридло. Коли сiм стандартних рокiв тому, пiсля закiнчення унiверситету, вiн прибув сюди для проходження практики, панорама тридцятикiлометрових кам’яних списiв, оточених перламутровими комiрами хмар, зачаровувала й навiть наснажувала до писання вiршiв. Тодi вiн навмисно приходив до оглядового екрана та спостерiгав за вершинами Аль-Крансу з орбiтальноi висоти.