Читати онлайн «FакіR» В’ячеслав Васильченко

FакiR
В’ячеслав Васильченко


Початок 90-х рокiв. У Грецii пiдступно обiкрадено доньку мiльйонера. Вкрадено ii незлiченнi коштовностi. Викрадача знаходять мертвим. Поруч – напис його ж кров’ю: «Мiстер Чужi Обличчя». Хто вiн, цей таемничий «мiстер», i якi сюрпризи приготували йому «коштовностi Пенелопи», належить дiзнатися молоденькому аспiранту Богдану Лисицi i лондонському поету Марку Тейлору, що випадково опинилися в пансiонатi «Прерiя» на островi в Егейському морi i взялися розплутувати неймовiрний клубок хитросплетiнь… Дипломант Мiжнародного лiтературного конкурсу романiв, кiносценарiiв, п’ес, пiсенноi лiрики та творiв для дiтей «КОРОНАЦІЯ СЛОВА» (2014).





В’ячеслав Васильченко

FакiR



Завжди е хтось розумнiший за тебе…







ПРИМІТКА АВТОРА




Усi персонажi, установи й подii, описанi в романi, вигаданi. Будь-який збiг з реальними людьми, установами чи подiями абсолютно випадковий.



ДОВІДКА



ФАКІР – 1. Мусульманський або iндуiстський мандрiвний чернець, що дав обiтницю жити з жебрацтва; дервiш. 2. Європейська назва мандрiвного фокусника, який демонструе нечутливiсть тiла до болю, незвичайну силу, вмiння приборкувати гадюк тощо (Словник украiнськоi мови: в 11 томах. – Том 10, 1979. – Стор. 551).





ПЕРЕДМОВА




Цей роман для мене – особливий. Хоч усi вони такi. Але цей – найособливiший. Причому цих особливостей багато. Почну з тiеi, що вiн iшов до читача довгих двадцять чотири роки. Точнiше – йшов менше. Бiльше стояв. Лежав. Сидiв. Робив що завгодно, але не рухався. Усе розмiрковував: варто чи нi. А потiм зiбрався i – смiливо «рвонув». Бо дописаний (та, власне, повнiстю зроблений) набагато досвiдченiшою рукою.

Його першi сторiнки писалися тодi, коли автор не вiрив, що вони колись стануть книгою. І час був такий. І автор був такий. І все було «таке». І безсоннi ночi у найманiй квартирi на Борщагiвцi, коли тiльки починалося сповнене цiкавих i небезпечних пригод Богдана Лисицi. Але тепер усе змiнилося. Змiнився час. Помiнялася держава. Змiнилися люди. Але не це головне. Іншим став автор. Тепер вiн смiливо кидае улюбленого героя у найнебезпечнiшi пригоди i знае, що той його не пiдведе. Обов’язково знайде правильний шлях. І нехай той шлях не завжди точний. Не завжди логiчний. Не завжди прямий. Але вiн обов’язково е.