Читати онлайн «Дім, у котрому заблукав час» Анастасія Нікуліна, Марина Однорог, Вiкторiя Гранецька

Дiм, у котрому заблукав час
Анастасiя Нiкулiна

Марина Однорог

Вiкторiя Гранецька


Як ми зазвичай уявляемо апокалiпсис? Нищiвними повенями чи пожежами, землетрусами, атомними вибухами, нападом iншопланетян? А що, як усе виявиться набагато простiше, i до апокалiпсису призведе зникнення буденноi речi з нашого життя – скажiмо, годинникового часу?

Богдан – звичайний хлопець, не герой i не смiливець, та вiн походить iз родини знаних годинникарiв. Тепер йому належить зробити вибiр – шукати свое мiсце у свiтi без часу, чи… дiвчину, з якою колись забував про час?





Вiкторiя Гранецька, Анастасiя Нiкулiна, Марина Однорог

Дiм, у котрому заблукав час





Non omni tempore




…Ви вiдчуете, як щось невловиме стисне ваше серце. Смуток, трепет, тривога, полегшення – вiдчуете, як цей коктейль iз емоцiй струменить вашими венами, наповнюе душу, перехоплюе подих. Нi, ви не уявите цього, як робили раз за разом ранiше, гортаючи чергову книгу. Ви – вiдчуете.

«Дiм, у котрому заблукав час» – роман-новела, в якому химерно переплiтаеться повсякденнiсть iз магiчним реалiзмом, дiйснiсть iз мiстикою, самоаналiз – iз гранями зачаеного божевiлля. Ниткою Арiадни сюжет витинае надзвичайнi вiзерунки, не дозволяючи вiдiрватись уже з перших сторiнок, i тримае в iнтелектуальному напруженнi читача до самого фiналу. Як не дивно, авторам вдалося розповiсти цю iсторiю легкою, затишною i близькою кожному мовою, тож будьте готовi до того, що в один момент слова роману звучатимуть для вас, наче внутрiшнiй голос.

…Катастрофа, що зветься так лише завдяки вiдповiдному сприйняттю подiй розгубленими громадянами. Загравання свiдомостi з пiдсвiдомiстю. Врештi-решт – Революцiя, з якоi народжуеться надiя для безпорадних i розчарованих. О, ви не уявляете, в яку мозаiку складуться всi цi архетипнi образи й алюзii наприкiнцi!

Для мене особисто «Дiм…» став вiдкриттям – бо вперше я впритул глянув на власне вiдображення очима стороннiх людей. Так – роман Вiкторii/Марини/Анастасii справдi нагадуе вiкно в Задзеркалля, крiзь яке нам виднiеться свiт навиворiт, бездонна кроляча нора, про яку ми щосили хочемо забути.

Спробуйте нагадати собi про те, що старанно намагались виштовхати iз пам’ятi. Уважно придивiться до себе. А ким ви залишитесь, коли нарештi зрозумiете: часу не iснуе?

Non omni tempore. Вдумайтесь.