Читати онлайн «3001: Остання Одіссея» Артур Чарльз Кларк

3001: остання одiссея
Артур Кларк


Космiчна одiссея #3
Космонавт Френк Пул виходить з анабiозу та опиняеться у XXXI столiттi. Цивiлiзацiя змiнилася. Життя на орбiтальнiй станцii, космiчнi лiфти, обмiн думками, нейрокомп’ютернi iмпланти, що моделюють вiртуальну реальнiсть, та найграндiознiше – можливiсть «зберегти» людину на iнформацiйному носii. Однак чи можна «зберегти» цiлу цивiлiзацiю, що раптом опинилася пiд загрозою знищення? 450 свiтлових рокiв тому, пiсля стрiмкоi еволюцii людства, монолiт ТМА-2 надiслав запит першiй цивiлiзацii: «Що робити з людством?». У XXXI столiттi надiйшла вiдповiдь – знищити…





Артур Кларк

Остання одiссея








Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля»



Жодну з частин цього видання не можна копiювати або вiдтворювати в будь-якiй формi без письмового дозволу видавництва

Електронна версiя зроблена за виданням:

Перекладено за виданням: Clarke A. C. 3001: The Final Odyssey: A Novel / Arthur C. Clarke. – London: Harper Voyager, 1997. – 288 p.

Переклад з англiйськоi Вiталiя Ракуленка

Дизайнер обкладинки Владлен Трубчанiнов



© Arthur C. Clarke, 1997

© DepositPhotos.com / grandeduc, обкладинка, 2021

© Hemiro Ltd, видання украiнською мовою, 2021

© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», переклад i художне оформлення, 2021


* * *








Присвячую Шерiнi, Тамарi й Мелiндi.

Будьте щасливi у сторiччi, набагато кращому за мое







Пролог

Первiстки


Кличте iх Первiстками. Хоч вони й близько не люди, а все одно були з плотi й кровi, i коли зазирали вони в глибини космосу, то вiдчували захват i цiкавiсть… i самотнiсть. Щойно оволодiвши потрiбною здатнiстю, вони почали шукати мiж зiрок товариства.

Пiд час експедицiй вони натрапляли на багато форм життя i спостерiгали за еволюцiею на тисячi планет. Вони бачили, як часто першi тьмянi iскри iнтелекту блимали й затухали в темрявi космiчноi ночi.

І через те що в усiй Галактицi вони не знайшли нiчого дорогоцiннiшого за розум, вони скрiзь заохочували його появу. Вони стали фермерами на зоряних полях; вони сiяли й iнодi пожинали.

А iнодi iм доводилося безпристрасно полоти.

Коли iхнiй дослiдницький корабель, мандрiвка якого тривала вже тисячу рокiв, увiйшов до Сонячноi системи, великi динозаври вже давно згинули – ця рання надiя була знищена випадковим ударом молота з космосу.