" Не завжди ворог – справді ворог, а друг – справді друг."
"Я не мудра. Можливо, трохи розумнна. Розумний бачить, вихід з глухого кута. А мудрий ніколив глухий кут не зайде."
Зрештою запам'ятай собі таке, зради не можна навчитися. І зраджувати не можна змусити. Це вибір кожного.
Бо слова майже завжди недоречні, коли мусить говорити серце.
"Знаєш, матір'ю жінка стає не тоді, коли народжує, а тоді коли вперше жертвує заради дитини чимось… Не має значення чим: здоров'ям, призначенням, чоловіком…"
Творчість породжує вільнодумство, а те, у свою чергу, – революції, війни, збурення, стихійність.
Той, хто легко прощається з минулим, має майбутнє. Той, хто носить минуле на своїй спині, як найбільшу коштовність, хоч воно давно мертве, розклалося та гидко смердить, – приречений.
Вищість духу не робить тебе вищим від найнижчої травинки.
Багато знати не завжди добре. Є час на знання, є час на невідання. І те, й те тільки на користь.
"Найпростіше зазвичай буває найскладнішим для розуміння."
"Деякі сльози мусять бути виплаканими, щоб серце мало змогу відкритися."
Світ наприкінці завжди виглядає так само божественно красиво, як на початку. Агонія смерті чимось нагадує агонію народження.
Той, хто мало знає, вважає, що знає все.
Правда робить нас не тільки вразливими, вона інколи перетворює нас на мудреців. Якщо, звісно, ми зуміємо ту правду прийняти та пережити.
"Бо в душі ніколи не народиться справжня веселка якщо з очей не капали сльози."
"Краще плакатиме, бо навіть найсильніші інколи плачуть, особливо коли надто довго їм довелось бути сильними."
"Знаєш, а до ревнощів звикаєш, як до фантомного болю."
Давні боги покинули наш Всесвіт, населили його нами й дозволили бути Вершителями.
…калина – це жінка, яка в усі пори свого життя однаково красива та потрібна. Та, що більше віддає, аніж бере, більше любить і рідко коли ненавидить, завжди турбується і прощає.
