"Бо в душі ніколи не народиться справжня веселка якщо з очей не капали сльози."
"Краще плакатиме, бо навіть найсильніші інколи плачуть, особливо коли надто довго їм довелось бути сильними."
"Знаєш, а до ревнощів звикаєш, як до фантомного болю."
Давні боги покинули наш Всесвіт, населили його нами й дозволили бути Вершителями.
…калина – це жінка, яка в усі пори свого життя однаково красива та потрібна. Та, що більше віддає, аніж бере, більше любить і рідко коли ненавидить, завжди турбується і прощає.
Найсолодше й найвідчайдушніше – це помста.
Заради любові до найдорожчих ми легко переступаємо через тих, хто так потребує навіть не любові, а звичайного співчуття чи бодай малої співучасті.
…батьківська любов не менша від материнської, якщо вона справжня.
Старі боги мертві. Віра потребує нових.
Ревнивці втомлюють набагато більше, аніж навіть божевільні.
Тут зуби зламаєш об таку любов.
Бо немає жодного значення, чоловік ти чи жінка. Завжди обирає серце.
Бо в душі ніколи не народиться справжня веселка, якщо з очей не крапали сльози.
"Бо коли закохуються боги, сонце завжди плаче", – так казала колись Птасі її мама, коли падав сліпий дощ, а його вона завжди називала сонячним.
А коли є тільки хаос, легко робити зухвалі вчинки, які не потребують жодного пояснення чи виправдання…
Заздрість- паскудна штука, але почасти тільки вона дає нам розуміння, чи правильним шляхом рухаємося, чи хибним.
"Зло дуже щвидко відновлювалося, бо так легко в людині поселити сумніви, викликати негатив, а потім агресію, а цим усім і харчується зло."
"Хіба буває кохання колишнім?"
Кожен по собі судить про інших.
