Показувати по: 20

Цитати з книги «Волонтери. Мобілізація добра» Гаськи Шиян, Ірини Славінської, Андрія Любки, Макса Кідрука, Галини Костянтинівни Вдовиченко, Сергія Жадана, Ірени Карпи, Лариси Денисенко, Катерини Бабкіної, Ірен Роздобудько

…дурдом якийсь, така срака, просвіту нема, але згадую Майдан і вірю, що світло буде…»

І я вірю. А ти?

майже усі волонтери — гарні люди. Така особливість.

що більше ми можемо, то більше від нас вимагається…

Одним із простих рецептів щастя як у буддистів, так і в християн є допомога тим, кому зараз гірше, ніж тобі.

До українців останнім часом, здається, дійшло, що тоді, як комусь поряд дуже зле, нормальній людині добре бути не може.

Робітник, студент, пенсіонер — усі ті, хто не- заслужено отримує так мало від держави і заслужено на неї ображається, — що вони можуть зробити тут і тепер для того, аби стати трохи щасливішими?

Допомагати тим, хто у більшій біді.

держава — то не лише репресивна машина податків і чиновницьких побудов. Це ще й суспільство. А суспільство — це багато-багато окремих доль, об’єднаних на даний момент спільною метою: вижити й перемогти

Якщо вам, до слова, потрібно уявити собі щось дуже-дуже миле, хороше, зворушливе, незграбне, беззахисне та приємне – ви завжди можете уявити собі пінгвіна у в"язаному светрику.

Слухаю, намагаючись уявити, як це – бачити знайомі вулиці, знати, що десь там вікно твоєї кімнати, твої книжки, зів"ялі без нагляду бегонії у вазонках, коти у сусідів або у під"їзді, безпритульні, прислухаються до кроків, чи ти, бува, не повертаєшся…

Чому волонтери не роблять зупинок? Чому не можуть сказати "досить з мене"? Чому не перемикаються на свої справи?.. Звідки ці запаси терпіння? Мабуть, звідки й терпець хлопців на фронті. Втомилися, а не вступаються, бо що тоді?..

…усі, хто волонтерить, так чи інакше пропускають той біль світу крізь себе.