Неможливих речей немає. Є недостатня кількість спроб.
– Є дві речі, які роблять мене такою, яка я є. Я завжди кажу тільки правду, і я завжди роблю тільки те, що справді хочу. Роби так само, і наші дороги будуть іти поруч.
Коли відмовляєш чоловікові раніше, ніж даси, він або тікає, або прив’язується до тебе, як до мами…
«Неможливих речей немає. Є недостатня кількість спроб».
Зі мною раптово почалося таке, про що в гороскопі жовтої газети могли б написати: «Вкрай небезпечний, кризовий період вашого життя. Усе просто валиться з ваших рук. Остерігайтесь і не втрачайте пильності 24 години на добу! Небезпеки й підстави, а також засади і западло чекатимуть на вас усюди. Не беріться ні за що нове. Ви увійшли у темну смугу своєї долі й навіть не сподівайтеся щось змінити. Ваші спроби тільки розширять горизонти метафізичної жопи, в якій ви опинились. Ваші колеги по роботі не розуміють вас, а кохана людина знайде собі іншого. Усвідомте, що ви мудак, і покайтеся, поки не пізно. Йдіть у бібліотеку і читайте класиків. Якщо це не допоможе, прийміть йаду».
Гінекоогія – це фашизм у мініатюрі. Шпателі, щипці, люстерка. Здавлені зойка, надламана сором'язливість і загнена в підсвідомість травма на все життя. Це надругання над жіночою гідністю. В гінекологію йдуть душі, котрі в минулих життях були ідеологами тоталітаризму.
Ви людина чесна, тут слів нема, але, як то кажуть, у мене на роботі: "хороший хлопець – це ще не професія". Чесним бути мало. Потрібно бути тверезим. А ви заблукали серед химер… Знаєте, від містика до шизофреніка один крок.
Єдина магія – це те, що я дозволив страхові керувати собою, а не навпаки.
Я довіряв їй, я боявся її, і вона могла навіяти мені все що завгодно. Але я заявив своєму страхові в парку, що сам вибиратиму, у що мені вірити, і цим перекодував себе. Вивів себе з автоматичного режиму на ручне управління.
Можна сказати, я ніколи ще не почувалася такою впевненою у собі і у тому, що мені робити далі. Ніяких вирпавдовувань, ніякого жалю за втраченими нагодами.
Може він голубий? – Скоріше, безбарвний. Я не можу зрозуміти, чому він такий байдужий до дівчат.
«хороший хлопець – це ще не професія». Чесним бути мало. Потрібно бути тверезим.
Я боюсь таких людей. Боюсь людей, яких я не можу читати з обличчя.
Вона як хворий зуб: і торкатися боляче, і перестати не можеш.
Очі – два пустих нулі.
Кажуть, не можна людину відривати від того, на що вона задивилася, бо тоді щось їй там в голові може заскочити, вона кинеться на тебе і покусає голодними очима.
апофеоз нещасної любові. є люди, які тільки саморуйнації і прагнуть. потім це називають нещасною любов*ю. я теж такий, хулі тут додаси.
— Пес Дець, — підказує Артьом. — Забавний такий песик, що підкрадається непомітно.
Що насправді ніякого «божевілля» не існує. Існує просто інша реальність, в яку потрапляють ті, кого звуть божевільними. І ця реальність така ж справжня, як і реальність «здорових», просто вона менш витоптана. Вона – як неторканий степ, де не ступала нога іншої людини.
