"Ось так завжди, – подумала Даша з гіркотою в душі. – Жінки мріють про щось неземне, про гарне і вічне, а чоловіки – прагматики, думають про матеріальне".
У кожного твору є свій читач, якому адресована ця книжка.
У коханні, як на війні, всі засоби годяться.
…Я змалку маю сильну вдачу –
Співаю, як на серці сум.
За тим, що втрачено, не плачу
І не беру когось на глум…
Питаю у неба:
– Забути треба…
Питаю у тиші:
– Забудь скоріше…
Питаю в ромашки:
– Знаю, що важко…
Питаю у дуба:
– Забудь, не думай…
Питаю у зливи:
– Ще будеш щаслива…
Забуду, забуду
Любов і огуду,
І очі звабливі,
Хисткі та зрадливі,
І слів самоцвіти…
…А як це зробити?
Ти знов мені наснишся, як і вчора, –
В хустині красній милі нагідки,
У посмішці любов і непокора,
І трепет губ, коханих навіки.Та я вже буду десь далеко, дальше,
Як мрій твоїх незбагнена краса.
Гримучий поїзд, поле перегнавши,
Наздожене вечірні небеса.
…
А в полі, полі позолоть прозора,
Шипшина квітне, яряться гудки.
Ти, може, тут проходила учора?
У посмішці любов і непокора,
В хустині красній милі нагідки…
Цілував черешню
Вітер легкокрилий,
Цілував-голубив,
Кучерявий, милий.
Заплітав їй косу,
Обіймав чудову,
А лишив на спомин
Про любов розмову.
А лишив на спомин
Пелюстки оббиті –
не одна черешня
У широкім світі!
Хилиться красуня
Журно, сумовито…
Нащо їй так рано
Пелюстки оббито?
Вікнами до сходу ставте, люди, хату,
Щоб ранкове сонце першими стрічати…
…
Щоб пізно лягати та рано вставати,
Щоб добро, як сонце, іншим дарувати.
…
Кажуть старі люди мудре щире слово:
"Коли сонце в хату – проживеш чудово!"
Любиш чи не любиш,
То мені байдуже!
Ввік ті вірна буду,
Мій сердечний друже!Ввік ті вірна буду,
Бо раз полюбила, –
Бо любов для мене –
То життя і сила.Руськая дівчина
Раз лише кохає –
Чи любов відплатиш,
Вона й не спитає.Чи буде відплата,
Чи ю зрада стрітить,
Їй душа багата
Ярче, краше світить.Любиш чи не любиш,
Се мені байдуже!
Вік любить тя буду,
Мій сердечний друже!
Не треба будувати майбутнє на руїнах минулого… Минуле треба перекреслити і почати нове життя.
– Люди,які здорові й щасливі не замислюються про ціну життя ,думаючи,що життя довге,що все встигнуть і можна його розпорошувати наліво і направо ,гайнуючи безцільно і марно дорогоцінний час!
– Явідчула на собі зраду близьких і дорогих мені колись людей,нерозуміння своїх колег,але не стала від цього менше любити людей,не перестала їм вірити!
Жінки мріють про щось неземне, про гарне і вічне, а чоловіки – прагматики, думають про матеріальне.
Коли тобі я вірю – цілий світ
Готова я леліять і голубить.
Здається, я збираюся в політ,
Коли ти шепчеш: "Будем разом, люба"…
Поїхав з іншою на берег моря,
Почав із іншою життя нове,
Сховався за круті скелясті гори,
Щоб не почуть, як син додому зве…
… І листя ніжне воркування,
І вічну пісню солов'я.
Коли б не вірила в світання,
То, мабуть, вже була б не я…
Кохання важко зрозуміти:
Хто не страждав, той не кохав.
Воно тендітне… Й справді – квіти:
Змахнув рукою – і зламав.Воно як та весняна пташка,
Що так тяжіє до гнізда.
Його сполохати не важко:
Лиш грубий окрик – і біда…
Так уже влаштовані ми, люди. Боїмося СНІДу, наче якоїсь прокази, але спокійнісінько можемо доглядать хворих на гепатит, з'їсти немите яблуко, куплене на ринку, випити некип'ячее молоко, забути про мило після користування громадським туалетом і про існування презервативів під час сексу з незнайомцем. І кожному здається, що страшні хвороби не для нього, вони обов'язково обминуть нас, а потім, коли приходить горе, виникає у всіх одне егоїстичне питання: "Чому саме я?"
Коли серцю забракне слів, –
Не даються вони, гарячі, –
Я до тебе пошлю послів –
Руки свої нетерплячі.
Доторкнуться вони до скронь,
До плечей припадуть, незвані,
Віддадуть тобі весь вогонь
І замруть у німім чеканні…
Гроші його розбестили. Вони, як відомо, наділені владою, якоюсь всемогутністю, можуть підняти людину вище на голову, на дві від інших, але й мають інший, негативний бік. Вони можуть згубити.
