Коли ми приймаємо чужу думку, коли кажемо, що переживаємо разом з людьми, — ми передаємо контроль групі й запановує психологічна безпека.
Щойно ми починаємо запитувати "чому?", дрібниці стають частинкою більшого сузір'я значущих проектів, цілей, цінностей. Ми починаємо визнавати, що малі клопоти можуть давати чималу емоційну винагороду, бо вони свідчать, що ми робимо значущий вибір, що ми назагал керуємо власним життям.
Щоб навчитись саморегулюванню в простіший спосіб, нам треба розглядати наш вибір не просто як вияв контролю, а і як утвердження наших цінностей та цілей.
Ми ніколи нікому не кажемо уроджений лідер, бо це означає щось поза вашим контролем. Натомість ми вчимо, що лідерству навчаються, це продукт зусилля.
Мотивація є результатом вибору, який показує нам, що ми все контролюємо. Конкретний вибір важить менше, ніж утвердження контролю. Наш рух наснажується відчуттям самовизначення.