Показувати по: 20

Цитати з книги «Із сонцем за плечима. Поліська мудрість Пелагеї» Володимира Савовича Лиса

Про ласку і добре слово

не скупіться на ласку. Бо часом людина хоче добре слово сказати, а тут-таки згадує: він ци вона мине обідили колись, ци думає: ич, як вирядилася, яка краля, як пава шпацірує, хвіст розпустила, а куди б то? Чого я їй маю казати та за одяг або вигляд хвалити? Обійдеться! Не обійдеться, кажу я вам, теє слово, як дерево, що мало спалахнути, зігріти, – зітліє, зморщиться, стане обвугленим, а затим трухлявим. Бо ни сказане було, ни народилося, а мало би радість принести. а те нисказане слово забирає часточку з вас самих, людина меншає, сама того не помічає, і їй, гляди, їдне, друге ни вдається. бо сили нима. Помаліла людина.

Пригорни в думці того, кого хотів би пригорнути – так удвох і сидіте, доки не зігрієтесь.

так пити хочеться, що й добрий кусок сала з"їла б.

Ой, дорогеї гості, куди ж вас посадити, хіба горох перебирати.

Як щось у тебе пропадає – худобина ото загинула – то не за тим жалій, що добра нима, а за тим, що живе пропало.

Людина не винна в тому, що є такою як є. Бог знав, яким кого створити. Та людина винна, якщо ни хоче стати ліпшою.

Шукай скарб ни десь, а поруч сибе. Що нажив – то твій скарб. Більшого у світі нима.

-Перш ніж винити когось,подумай,чи ти сам не винуватий перед ним.

Життя як поле: як зореш,так і вродить,що посієш,такий і сніп буде.

Хай бог судить.Він же ни тико на небі,а й на землі,як у молитві кажеться.

Часом чути, як хтось далеко-далеко ни то плаче, ни то співає ци до себе кличе, так далеко, що аж на тім боці неба.

Кота поклич і гладь його, а як нима кота, то думай, що є і що ти його гладиш, сидиш собі й гладиш, і кіт той до тибе муркоче, вам удвох добре.

Складай свою молитву своїми словами, тули ті слова до грудей, думай тими словами, тико щоб було то од щирого серця – і звалиться з серця каміння, що там приросло.

Гординя чоловіка й принижує.

Той хлопець, як теплий вітер, – приголубить і втече.

Ни той кіт, що мишей багацько наловив, а той, що кицю лапкою погладив.

Помічайте маленьку дитинку. Людинку.

Серце мусить із душею розмовляти.

Щирими ніжними словами.

Хто проти зла стає – Боже діло робить, хто між двома злами – благодатний.

Хочеться нидобре слово мовити – поклади в рот дрібку солі. Як затрксить – клін виходить з тебе.