У природі мало цинізму, бо це, швидше, побічний ефект соціалізації.
Людина часом нагадує звичайну ляльку, яку хтось підвісив на невидимих нитках, щоб можна було смикати в потрібний бік, угору, вниз, і люди смикаються з упевненістю, що роблять це самі.
Це ж треба, часом люди цікавляться жахливими речами, аби ними розбавити сірість власних буднів.
Ну от, часом самі для себе – за сімома замками загадка. І ключі розгубилися, шукай – не шукай.
Все-таки жінка – дивне створіння. Здається, тільки відкрий і читай, немов книжку, – а до кінця не впізнаєш, як не старайся.
– А хіба я можу давати людині надію, коли сама її не маю?
– Хтозна, але ти повинна спробувати стати щасливою. Мудрі люди кажуть, що для цього жінка має бути комусь потрібна.
Щодо іноземців, то вони ставали батьками для таких, як ми (з дитячого будинку), ще частіше, аніж громадяни нашої країни, очевидно, кинуті діти виявлялися більше потрібні чужим.
Що ж це в світі коїться, щоб собаки за людей сердечнішими стали.
Ти дивуєшся нашим пусткам? Помирає село. Та тут зона, ясно, що цим особливо нікого не втримаєш. А в решті країни? Своя зона. Тільки як назвати її?
Кохання змінює жінку. Вона стає схожою на сонце, до якого тягнеться все живе, навіть не підозрюючи, звідки йде це світло.
Батьки закладають у дитину значно більше, ніж би вона сама того хотіла.
Напевно, тільки ті, хто зміг знайти "своє місце", і живуть по-справжньому, а не пишуть чернетку з чийогось життя.
Вчись, дитинко. Це єдиний шанс вирватися з болота. Вчись.
– Мамо, а що, цю дівчинку її мама пиріжками не годує?
– Її, синку, напевно, взагалі не годують.
– То навіщо цій дівчинці мама?
Просто є такі люди – справжні. Їх мало, але вони є.
Неважливо, з якої причини плаче людина, від неймовірної радості чи неймовірного болю, сльози на смак все одно солоні, хоча, мабуть, усе-таки різні, – принаймні, для того, хто плаче.
Кожен із нас носить у собі свого демона…
У кожній людині закладено якийсь сенс, і його шукати треба в її долі. Твій хрест має своє знання. Яке? За що? Якщо зрозумієш, то й спокій людський віднайдеш, а спокій душі людської – і є рай.
Дітям для дружби ще не потрібні причини.
